Інкубатор:Драма

Матеріал з Файна Меморії

Перейти до: навігація, пошук
N9yka Ljybov.JPG

Лісова Няўка обожнює Драму. Сама вона - породження і суб'єкт Драми
Хоча, драматизувати сю статтю не завалило би - і ще, і ще...

Драма: лейбик клясичний
Чоловік гуляв багато, шлявся, де попало,
i дружина все кричала: - Щоб тобі відпало!
Докричалася таки. Хляпнуло з холоші
те, чого ніде не купиш ні за які гроші.
Став зразковим чоловік, шлятись i не дума,
а дружина потихоньку бігає до кума.
І тепер вже він, якщо десь про це узнає,
- Щоб воно тобі відпало! - на весь двір горлає.
Та дружину не беруть ніякі напасті,
бо відомо - у жінок нічому відпасти.
Сіренко Володимир. Сімейна драма. Замість епіграфа [1]
Drama 01.jpg

Хоча ся стаття про Драму, але Драми багато ніколи не буває
Редаґуємо, і додаєм-додаєм-додаєм Справжньої Україншької Драми!

Зміст

[ред.] Драма колись

Драма своїми коренями сягає таких прадавніх часів, що годі й осягнути. Епічна поема, як правило, являла собою клясичну драму.

Дра́ма (грец. drama — дія) — п'єса соціального, історичного чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі.

Герої — переважно звичайні люди. Автор прагне розкрити їх психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій. - так Драму трактує Вікіпедія В українській літературі драма з'являється на початку 19 ст. («Наталка Полтавка» Івана Котляревського, «Простак» М. Гоголя, «Купала на Івана» С. Писаревського). У всіх цих творах виявилися, з одного боку, риси шкільної драми, вертепу, притаманні українській драматургії попередньої доби, а з іншого — враховано досвід західноєвропейської драми кінця 18 ст. Ідейно-тематичні горизонти згаданих творів обмежувалися колом любовно-родинних взаємин.

Визначна риса драми - тривалий затяжний перманентний конфлікт особи чи то з самим собою (внутрішня драма), чи з іншою особою (вона мене 4½ тижні вообше не помічає, ну то піду, і порежу сєбє вєни! †), а чи з групою осіб (такий я класний, а вони... -

далі йде красномовна вичерпна характеристика, що супроводжується розіпльовуванням слиною, розбризькуванням рідинними лайнами, метанням разлічними мало-мальскі мєтабельними предметами, видираннями собі чуприни, чи розриваннями на грудях вишиванки в отсутствії тєльніка, бо кімоно дерти - то таки треба мати здоров'я). Список можна було би продовжити, але Ти! - молодий і неґлупий анон - усьо й так зрозумів вірно.

[ред.] До оцих Ваших інтернетів

Сидів собі вільний художник Лесь, і писав прикольні п’єски для своїх друзів. Друзям п’єски сподобалися, так Лесева Драма розійшлася світом

Очеретяні хащі. Ними чвалає Сімамура. На його звіряче обличчя сідають комарі і з насолодою п’ють самурайську кров.
Пагорб, на якому цвіте сікура і стовбичить Ісідзукурі. Ісідзукурі напружено дивиться в очерет. Раптом з боку, протилежного тому, в який дивиться Ісідзукурі, з’являється Сімамура. Сімамура підходить до Ісідзукурі ззаду і голосно кричить.

Сімамура. Ти приніс гроші?!!

Ісідзукурі спочатку лякається і хапається за меча, а згодом впізнає Сімамуру.

Ісідзукурі. Ось тримай.

Сімамура. Мало.

Ісідзукурі. Більше не дам.

Сімамура. Ти гімно, а не самурай. На, ось тобі!

Сімамура витягає меча і кидається на Ісідзукурі. Тривала бійка, під час якої Сімамурі вдалося заширяти мечем в живіт Ісідзукурі. Ісідзукурі падає, з сікури на нього меланхолійно осипаються квіточки.

Ісідзукуі. Добий мене, щоб не було конфузу.

Сімамура. Яке твоє останнє бажання?

Ісідзукурі. Вбий Бабайоту, я ж заплатив тобі за це.

Сімамура рішуче ширяє мечем в Ісідзукурі і витирає об його хакама закривавлене лезо. Сімамура. Це називається «заплатив»! Чотири рьо і дванадцять бу.

На екрані з’являються титри. З титрів капає кров:

ЙОКО І САМУРАЇ Лесь Подерв’янський, він же Митець, співець ротом української епічної драми з лулзами (часом, ніде правди діти, бува на хуях)

[ред.] Лулзи і драма...Чи то драма, і лулзи

З давніх давен помічено, що якщо когось пиздять, але цей хтось не Ти - чомусь бува смішно.

Якщо той хтось просто йшов і їбанувся в канаву - це, на крайняк, тупорила піндосівська комедія. але ще не драма. Драма - дивися вище - це довготривалий конфлікт. А отже, якщо Гамлета заширяли на сцені рапірою - йому болить, він помирає, але, помираючи

І чим більше страждань на сцені, тим більше лулзів у залі. Це аксіома. Це закон жанру.

Драма по-українськи, а чи - Няў! - відкіля вона, Лісова Няўка

І щоб додати ще трохи реальної драми - звернімося ж до фахівців з питання, звернімося до Митця:

Куди не кину оком стомленим -
Кругом хуйня. Заябують мене
Питання сучi. Що лучше: бездуховнiсть,
Розпатлана самиця злоєбуча,
Що верхи на скаженiм бугаї
Шаленим чвалом мчить в пампасах предранкових
У нiкуда; або духовнiсть смирна
Що перстами, покрученими от поліартрiту,
Показує нам, де дорога к храму. В храмi тiм
Залiзо ржаве лежить у рiзних позах
І гнила картопля. О, блядський смисл життя,
Якщо ти єсть!
Філін.
Ти тоже розпиздівся на весь лiс, начальник.
Ну просто романтiзмом повiяло
І Байроном набзділо трохи.
Що ж ти не пiшов в поети,
А подавсь в шпiони?
Власов.
Справа в тому, mein lieber Совушка,
Шо поети разлiчними стiхами
Нам об’яснялі мір.
Но основна задача в том i состоіт,
Щоб мір цей пєрєдєлалі шпiони. - Павлік Морозов [2]

[ред.] В інтернетах

За твердженням анона (а анон ніколи не пиздить; ну, у всякому разі, рідко пиздить), доки потрапити в оці Ваші інтернети, драму - чи то на озброєння, чи то заради лулзів - узяли педерасти. Педерастам, воно, звичайно, більше треба, але й середньостатистичному гетеросексуалу трохи лишіть!

Драма у кіно: нариси з життя та діяльности інтирнет бійців

Так от. Мало не одразу з появою інтернетів з'явилися і лучезарні воїни, лицарі мишачого килимка, володарі, іспользующіє разлічниє жидабандеравскіє клавіатури тєхналогії - великі і люті Інтирнет бійці.

Інтирнет бійці - на те й Інтирнет бійці, щоби розпалити нєдюжинний срач з нічого, як кажуть браття мєньшиє наші москалі, "Зробити з мухи слона", і, поки ті, що не при ділах, врубаються в мазу, - досвічені пахани з інтирнет-бійців сидітимуть у затишних собі крісельцях з коліщатками, і ловитимуть лулзи.

Годі гадати, що підіймуть вони свої м'які дупи з отих кріселець, і випхнуть їх на вулицю, щоби причаститися драми УРЖ, але за 0,33 м від площини монітору, коли миска борщу гріє серце і розум, і цибулина зі шматком сала поряд - та ще в теплій хаті, та ще і з кавою запашною - отут можна пометати стріли, поґуркотіти громи, пострушувати етери!

І пішов баттхьорт, як брехня по селу! І, доки повитрушує напівсонний адмін павутиння з банхаммеру, - ох і понатішиться досвідчений інтирнет боєць з нуб'ячої драми!

[ред.] Із фкантактє

(не беріть дурного в голову - народ шуткує; але, якщо спробувати сприймати "як є" - то, звичайно, Драма)

[ред.] Підкляси драми

Драма може бути в самому широкому діапазоні: від "чи накохаймося ми знову в Україні на 52 мільйони" до понеділкової ранкової драми ТП після тривалих вихідних під загальним нестаріючим гаслом "всє мужикі казли".

Коли під час тролінгу підкинути ґамки тролеві - усьо! - розгоряється епічний недюжинний холівар із переростанням в Драму.

Хочемо ми того, а чи ні - з РЖ усе (а мо, й більш) переноситься в інтернети.

Систематизувати щось у цьому розмаїтті - дурна і невдячна справа.

[ред.] Просто для прикладів

Згубив макітру

Тримайся вітру в п`янім танці слова
який порив – така й у нас розмова...
ЛЮ
Згубив макітру, те шо гріло – вилив,
а те, же хтіло ше – терпіло і росло.
А ти казала: "йди до бані", мила,
і втарабанила по мріялу веслом.
Моя ти цибулино з блуз і майок,
нацицяний у сто шнурків корсет,
дивлюсь на тебе і відро тримає...,
таке-то воко – як не їсть – пасе.
Повітря сите – ковбасою ріже.
У мештах напуцованих несусь,
тебе до путні між колін доніжу,
як до шнурків нарешті доберусь.
Я задиратиму чіпке до стелі,
у вершники візьму – давай сідай.
Та най го`, з креденсу злетять тарелі,
з консерви вискоче на стіл минтай.
І ти, заніжена до третіх півнів,
запещена до йойкнутого "вже",
вімкнеш радейкови на всю... шпаківню
в картато-парашутнім негліже.
[4] - 24 Вересня 2010

А ще там нехіло діставляють коменти - луркайте.

[ред.] Iтогi подвeдьом

Як тобі, аноне, вже підказує твій тривалий життєвий досвід, головне в Драмі (а значить, Де можна піймати ще більше лулзів) - це фінал.

Не будемо ж растєкашися мислію по дрєву - звернемося знову до Митця.

Отже, клясичний фінал драми:

- Iтогi подвeдьом. Упиздив тата. I мамку запиздячив з рiдним дядьком. Попиздив мeбeль ценную, герба нацiонального хуйнув. Усюди смерть, розруха. Не буду бiльше пити я, хоч, правда, яка розумная цьому альтернатiва? Пiздець всeм сподiванням. Ех, блядська Данiя....

Гамлeт рве на собi товстовку i тихо граe музика, приeмний голос спiваe "Яблучко". Зiгмунд Фрейд пiдходить до Гамлeта, колить його у сраку шприцем i уводить до божевiльного дому. На сценi з'являються семеро матросiв в жахливих чорних бушлатах. Пiсня "Яблучко" переможно шириться. Пiд веселi звуки "Яблучка" матроси мовчки вiдбивають чочотку.

Завiса

[ред.] Ще у цій Вікі

[ред.] Посилання

[ред.] Примітки

Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Братні проекти
Інструменти