Аніме

Матеріал з Файна Меморії

(Перенаправлено з Аніме та манга)
Перейти до: навігація, пошук
Персонажі сучасних зразків аніми.

Aніме (Аніму, Ан́іма, Онєме) — щиро японська мультиплікація. На даний момент захопила світ, і складає понад 60% всіх рухомих картинок світу. Хоча сферичне аніме у вакуумі характеризується великими очима, цицьками та статичністю кадрів — до даного виду можна віднести будь-який японський мультфільм, навіть з пластиліну чи соломи в абстрактному виконанні. Але все ж гідних уваги творів на порядок менше, ніж дешевого збоченського ширпотребу, щоправда усе одно на порядок більше ніж в усій іншій анімації разом узятій.

Зміст

[ред.] Причина виникнення

Починало аніме як банальна мультуплікація західного стилю, хто бачив дійсно старі зразки підтвердить. Наприклад перша робота Міядзакі дуже схожа на радянські мульфільми, а деякі з робіт Тедзуки Осаму ну точнісінько совкові мультфільми для дорослих[1]. Про те, що великі очі це вплив Діснея не пише тільки лінивий, тож ми теж про це згадаємо. На щастя для отаку всього світу, і зокрема тебе, в Японії була манга. А манга, особливо кіметографізована під впливом усе того ж Тедзуки це фактично сценарій під аніме – тут і сюжет і дизайн персонажів та й самі малюнки можна вважати нарисом розкадровки. Коротше кажучи просто гріх не робити аніме по манзі. Тож під впливом манги аніме плавно почало еволюціонувати від мультиків для дітей і задротських експериментів естетів у напрямку пригод, крові, цицьок, психології та інших речей притаманних універсальному повнокровному мистецтву. Поволі аніме почало захоплювати увесь світ і в 2003-2009 рр другій половині дев'яностих дісталось та стихійно оволоділо жовто-блакитною Державою.[2]

[ред.] Характерні особливості аніме

[ред.] Всесвітньо відомі аніме та студії

Del-s-strike.png

ЗАБАГАТО ЗАКРЕСЛЕНОГО ТЕКСТУ
Через це статтю неможливо читати, хто-небудь, зробіть з нею щось!

Типова аніме-дівчинка. Шкода що панцу не бачно
Панцу потрапило у кадр
Боку но Піко — з цього аніме зазвичай рекомендують починати свій шлях анімешника

Тисячі Десятки тисяч Сотні тисяч Мільйони! Їх відверто дофіга. В останні два десятиріччя конвеєр штампує новий продукт посиленою силою. Обсяг ринку збільшився також за рахунок нових територій, якими себе являють усі країни eкс-совку + країни, які мусили цей совок тягнути.[3] Глобальна комп'ютеризація та новий супер-софт полегшили та пришвидшили сам процес виготовлення товару, та й власне малюють аніме зараз не в Японії - на батьківщині залишилися режисери, сценаристи, дизайнери, художники які роблять центральні епізоди та контрольні кадри, але власне домальовують це усе там де робота дешевша, зазвичай в Китаї[4]. Найвідомішими серіалами в наших інтренетрях є:

Студії-кузні, де ніколи не вщухає гомін:

Та ще з десяток найкрупніших (в них своя система монополії та постійна конкуренція за місце під сонцем).

[ред.] Стандарт аніме

Основою аніме є серіали які показуються по телебаченню, власне само вони задають тон усій індустрії. Іншим значним напрямком є так звані ови (OVA, OAV, Original Video Animation) які по телебаченню не показуються і які одразу йдуть на продаж. І лише зовсім незначну частину складають повнометражні фільми які призначені для показу в кінотеатрах. Їх мало і окрім Ґіблів так зразу й не згадаєш, хто ж їх зараз робить. Оскільки аніме роблять аби заробляти гроші в Японії, а не для задоволення якихось ґайджінів то його стандарти випливають саме з цього.

[ред.] Серіали

Типовий серіал cкладається з 13-26 серій. Любов до числа 13 пояснюється просто - в році 52 тижні, тож в середньому кварталі їх 13. Нормою вважається 26 серій, або ж сезон, серіал з 13 вважається коротким - півсезонним. В цілому оцю кратність +/- 1-2 серії стараються витримати хоча бувають вийнятки. Страшні серіали з 150-200 та більше[6] серій, це не знущання над глядачами, а теж формат наприклад 150 серій це три роки показу, 200 - чотири. Серія в серіалі має зазвичай наступну структур. Спочатку йде опенінг – пісня та ніби як своєрідний відеокліп (музика в аніме варта окремої теми). В деяких випадках перед опенінгом йде коротка заставка, це або зав’язка сюжету серії або ж зовсім вже рідко короткий переказ чи кілька ключових кадрів з попередньої. Трапляється, що з зав’язки починається лише перша серія серіалу. Після опенінгу показують назву поточної серії і починається власне те заради чого аніму дивляться – кров, цицькі, кавайні лолі та яойні бішьонени. Слід зауважити, що посередині серії жадібні телевізійники вставляють рекламу, тож часом (колись частіше, а тепер схоже рідше) є коротенькі заставки перед і після неї. До нас аніме доходить вже без реклами, але з цими заставками, втім частенько їх нема – чи то вирізали разом з рекламою чи то їх взагалі не було. По закінченні власне сюжету починається ендінг – тобто завершальна пісня, зазвичай спокійніша та ліричніша за опенінг. Після неї в аніме зазвичай дають коротенький анонс попередньої серії. З деякими виключеннями та відхиленнями особливо у перших та останніх серіях так виглядає стандартне аніме. Серія розрахована на півгодини ефірного часу, однак нескладно зауважити, що в нас вони помітно менше, причина ж проста – різниця припадала на телерекламу яку звісно повирізали.

Коли вже мова пішла про стандарти аніме, то слід розуміти для кого воно робиться. Нажаль аніме робиться не для дорослих іноземних отаку, на зразок тебе любий читачу(ко), а для японських підлітків. Більше того, для підлітків які дивляться оці серіали по телебаченню, так-так по одній серії в тиждень. І що з того? Добре сформулюємо по іншому, аніме робиться з розрахунку на глядача який звісно вже не дитина, але ще далеко не дорослий, який хоч і дивиться аніме регулярно, але досвід якого неглибокий і обмежується серіалами останніх сезонів. Тобто цільова аудиторія не є ані дуже прискіпливою, ані дуже досвідченою. Це ти бачив(ла) Ранму, Утену та Євангеліон, а от безліч японських школярів і школярок ні. Відповідно те, що для отаку штамп для них цілком собі оригінальна ідея, те що для нас наївність та ідіотизм для них драма та захоплюючий сюжет тощо. Так воно є.

[ред.] Онємененависники

Рух розвинувся у Росії як відповідь загарбницькому фронту анімуфагів. Як організація почався з створення сайту Аніме-говно.ру. Cайт став досить відомим, і за декілька років набрав чимало прихильників, також ставши об'єктом лютої ненависті для школоти, яка аніме просто обожнювала. Сайт ддосили разів так чотири,[7] проте він всеєдно вставав на ноги. Має групу фкантактє. Розглянемо ж об'єктивно сформульовані причини ненависті до аніме культури з боку анімехейтерів та іх соціальні категорії:

[ред.] Недоліки аніме

[ред.] Чесноти аніме

Аніме - це не лише труси й цицьки

[ред.] Див. також

[ред.] Посилання

[ред.] Примітки

  1. http://uk.wikipedia.org/wiki/Тедзука_Осаму
  2. Але зважаючи на те, що більш-менш нормальний інтернет та можливість качати з торентів в містах, що менші за Київ з'явилися не так давно, то 2003-2009 рр можна вважати найбільш продуктивним часом для популяризації сабжу.
  3. На Совок та інші сильнозапірачені території японці звісно не розраховують, а от Америка дійсно помаленьку впликає, деякі аніме випускаються одразу з рідними студійними субтитрами.
  4. Взагалі дивіться «Animation Seisaku Shinkou Kuromi-chan» і буде вам щастя будете мати уявлення як оте аніме робиться.
  5. Коли там Кенді-Кенді показували? На початку 90-х. А це доречі теж серіал не на один десяток серій.
  6. Ходять чутки, що тільки наші сини і дочки доживуть до кінця того ж Наруто.
  7. Cкоріше разів з 104
  8. А нічого дивитися серіали десятками підряд та замилювати очі.
  9. От же ж горе, які жанри популярні в кіно? Коли вони виникли? Автор знає, що усі мистецтва сюжети можна взагалі зветсти до приблизно 30 архетипів?
  10. Та ж ситуація в принципі і в кінематографі інших країн, та про це поговоримо в інших статтях.
  11. Читайте вище для кого те аніме дивиться, ні не для отаку з червоними очима, а для непобитих міллю японських підлітків.
  12. Бреше ваш капітан, бреше, чи може у того хто писав слабкий шлунок і він не любить біляші.
Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Братні проекти
Інструменти