Епос

Матеріал з Файна Меморії
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятійший од всіх бурлак.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він взявши торбу тягу дав;
Забравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П’ятами з Трої накивав.
Epos 02.JPG
Він, швидко поробивши човни,
На синє море поспускав,
Троянців насаджавши повні,
І куди очі почухрав.
Но зла Юнона, суча дочка,
Розкудкудакалась, як квочка,
Енея не любила — страх;
Давно вона уже хотіла,
Щоб його душка полетіла
К чортам і щоб і дух не пах.
І.Котляревський. Енеїда — лулзи з епосу

Суворе визначення[ред.]

Е́пос (грец. epos — слово, оповідання) — різновид літературного (поряд з лірикою і драмою) жанру, оповідання про події, що буцімто відбувалися у минулому (які немов здійснювалися насправді і згадуються оповідачем).

Епос охоплює буття в

  • його пластичній об’ємності,
  • просторово-часовій довжині і
  • подійовій насиченості (сюжетність). (Хто що зрозумів??)

Виникає у фольклорі (казка, епопея, історико-героїчні пісні, билина).

До 18 століття епос був головним жанром літератури.

Мамай конкретно лабає епічну думу

Епос — епічна поема. Джерело її сюжету — народний переказ, образи ідеалізовані й узагальнені, мова відбиває відносно монолітну народну свідомість, форма віршована («Іліада» Гомера, «Енеїда» Вергілія).

У 18-19 століття головним жанром стає роман. Сюжети запозичаються переважно із сучасності, образи індивідуалізуються, мова відбиває різко диференційовану багатомовну суспільну свідомість, форма прозаїчна.

Стародавні жанри епосу

  • повість,
  • оповідання,
  • новела.

Прагнучи до повного відображення життя, епічні твори тяжіють до об’єднання в цикли. На основі цієї ж тенденції складається роман-епопея. Види епосу:

  • Епопея,
  • поема,
  • роман,
  • великий епос,
  • ліроепічна проза — [1]

Епос поділяється на:[ред.]

  • Найдавніший (архаїчний) епос — міф, казка, легенда.
  • Давній (класичний) епос — «Рамаяна», «Іліада» та «Одіссея» Гомера.
  • Середньовічний героїчний епос — «Пісня про нібелунгів», «Пісня про Роланда».
  • Яскравим прикладом українського героїчного епосу є «Слово про похід Ігорів» — [2]

В оцих Ваших інтернетах[ред.]

Якщо написане вище Вас (аж ніяк) не посміхнуло, пояснимо простіше

Епос в інтернетах — це щось вельми і вельми старе за часом. При цьому вже ніхто і не пам’ятає: жив той сліпий Гомер УРЖ, чи це такий-собі збірний образ «Союза грецьких пейсателів»

Себто, любий клЯсичний Баян — Лісові пісні Няўок, перекази Того, Хто Греблі Рве Тому, Хто в Скалі Сидить, пісняки Козака Мамая, Байди та Черезпарканштаниперекидайка, Казки дідуся Панаса — уся ця хуйня, любі малята, — це ЕПОС

Також[ред.]

Лейбик «Епоса»
  • «Епос» — сувора контора з бувших та чинних фахівців СБУ(-КГБ), що займається відновленням битої інформації на любих фізичних носіях [3] Це поблизу Контрактової площі, Поділ, Київ
ул. Верхний Вал, 44, г. Киев, Украина, 04071
Телефон/факс: (044) 462-5268, 462-5446, 467-7595
  • ЕПоС — Екологічний Портал Сумщини — [4]
Увесь епос в одній книжці
  • У різних Вікі поряд із «Просрали усі полімери» можна зустріти вираз Epic fail — повний провал. Чи епічний фейл — це теж від отого самого Епосу.

В грахвоманстві[ред.]

Зачинаю року 2010 квітеня місяця дванадцятого числа Епічну хроніку літописну вести славну, яко співець Баян, і справедливу наскільки Бог та історія розсудить

Той самий Еней, з якого все починалося
Вірш перший (загальний)
Десь у дальнім краю
На низемних долинах,
Де гуля москалина,
Й гаде землю свою —
Є людина, велика людина,
Що довела хоробрість в бою .
Небезпека постійно чекає на нього
З-за дерев, і з води — бо москальське усе ;
Кожен раз ту нелегку дорогу,
Він долає, ще й ворога б’є .
О , славен мужній лицар благочестий ,
В своїм загоні, що і пан і голова .
Гіри гуцульщини далеко, та наш месник
Коли б не йшов : чи осьні , чи зима ,
Герой завжди відважний та рішучий !
… От знову йде, в мішку з вухами москаля
Все мріє, як гуцульськає земля
Уславить: Чим вояка не блискучий ? [5]

В проекті залишено, як приклад: до чого може довести манія величі та грахвоманства.