Росія

Матеріал з Файна Меморії

(Перенаправлено з Ерефія)
Перейти до: навігація, пошук

Ерефія (також Московія, РФ, Кацапстан, Расійская Пєдєрация, Расєя) - монгольська держава, яка своїми ненажерливими тентаклями охоплює 1/5 землі. Знаходиться в Азії (і трохи в Європі), межує з Україною на заході, має неофіційні територіальні претензії на Крим.

Зміст

[ред.] Історія виникнення

Оскільки основним підвидом мешканця Ерефії (вона ж Раша, а для них навіть Наша Раша) є - так таки так, вуйчихо! - є москаль, історію Ерефії слід щільненько пов'язувати з історією москалів.

Пра-пра-Родіною Ерефії слід вважати країну Моксель, пізніше звану Московією за назвою головного села Московії - МАскви. Народилося це чудо десь у 1270 роках [[1]], що можна вважати епізодом тонкого тролінгу москалів, оскільки самі вони якогось милого рахують народження стАлІцьі з 1149 (??).

Народження відбулося в сумовитих угро-фінських лісах, куди (мабуть, по-п'яні) забрів Довгорукий Юрій.

Нам також відомо, що слов'янські племена не мали жодного споріднення з племенами меря, мурома, весь, мещера, перм, печора, мокша, мордва, марі, які жили в X—XIII століттях -

у землі Моксель, а пізніше — в Московії, споконвічній землі великоросів. То були племена іншого, не слов'янського походження, а споконвіків фінського. Навіть ворожість між слов'янськими та фінськими племенами того часу була інакшою. Згадайте: прибулець "суздалець-залешанин" Андрій Боголюбський не просто посів великокнязівський престол, а вперше розорив Київ і потім знову втік у лісові суздальські нетрі, — адже він був зовсім іншого виховання і мав фінське племінне оточення та психологію тайгової людини, тож не став засиджуватися в Києві. Суздальська земля (земля Моксель) у XII столітті була глухоманню. Людям, які жили в цій землі, не були потрібні європейська культура й писемність, європейський спосіб мислення. Московія на сотні років прирекла себе на дике, розбійне життя. Згодом на психологію московита наклали відбиток запозичення монголо-татарського інстинкту завойовника і моторошні спогади про багаторічні приниження від Орди. Так до XVI століття сформувався тип людини-завойовника, страшного у своєму неуцтві й люті.

[[2]]

Одразу по народженні москалів по черзі тролили київські князі, татари Золотої орди, інші татари Османської імперії із консульським представництвом в тоді ще неукраїнському Криму.

Потім москальський цар Пьотр Пєрвий шляхом інтелектуального набігу примудрився пограбувати сусідні коровани[[3]], і Моксель-Московія стала Рассєєй, відкіля і розпочався Синдром Старшого брата

[ред.] Як це все розвивалося

Коли німкеня Катерина спробувала розібратися в історії предків москалів, дуже швидко зрозуміла, що усе це є сумовите лайно.

Упродовж усього періоду татаро-монгольського існування, тобто до XVI століття, московські князі були особисто зацікавлені тримати народ в страшному неуцтві, щоб більше красти під маркою ханських податків. Московський князь і його "камарилья" самовільно встановлювали податки, обкрадали своїх підданих надміру, заодно обкрадали й ханів щодо данини.
  • Лише історична необхідність сприяє розвитку науки, освіти, культури, проведенню широкомасштабних реформ. Тут бачимо зворотне. Московські правителі, поставивпіи перед собою ціль збагачення, були зацікавлені в збереженні відсталості народу, щоб не мати опору. У грабежах під виглядом так званого "збирання землі російської" московський князь взагалі не зважав на мораль навіть дикого звіра— не чіпати зайвого. Він забирав собі абсолютно все. Такий історичний парадокс супроводжував Російську імперію до часу її руйнування.

Пригадайте: тільки з XVIII століття, коли Петру І знадобилися освічені люди для організації мореплавання, картографії, артилерійського обчислення, нарешті, для власного виробництва сучасної, на ті часи, зброї, заліза тощо, лише відтоді окремим прошаркам суспільства у примусовому порядку було велено здобути освіту. Саме велено, і в примусовому порядку. Для потреб імперії! Але 500 років житія в глухому закутку Європи, часи відсталості, варварства та дикості не минули марно. На реформи Петра І чекав жорстокий опір — як незатребуваність загальнолюдської культури в Московії. Адже й нині російська людина, як кажуть, мудра по шкоді, вона завжди має виправдання своєї відсталості, вона схильна до містицизму — так званої російської ідеї. І це закономірно. Всяка реформа в Російській імперії розроблялася не для поліпшення життя людини. Ні! Це завжди був вимушений захід заради продовження російської експансії. Трохи відірвімося від цілі розділу і простежмо головні реформи Російської імперії, починаючи від Івана Грозного:

  • Реформи Івана Грозного були спричинені неможливістю ведення швидких широкомасштабних завойовницьких воєн. Протест московитів довелося душити опричниною й страшним деспотизмом московського князя. Ми знаємо, що всі старання Івана IV просунутися на захід були марні. І принесли численні на ті часи нещастя. Московія заради експансії Івана Грозного поклала на плаху по над три мільйони людських життів. Результат: провал у час Смути та животіння протягом сторіччя. Реформи Петра породили ті ж причини, що й за Івана IV: завоювання чужих земель. Завоювання були істотні й знову призвели до виснаження скарбниці та зубожіння народу. Почався занепад на 40 років.
  • Реформи Катерини II дали змогу наповнити скарбницю грішми і паралельно вести широкомасштабні завоювання. Саме Катерина II ввела остаточне рабство в своїй країні; при ній підкорені народи — українці, білоруси, молдовани—стали рабами, так званими кріпаками. Цілковите рабство уможливило наповнення скарбниці ресурсами та продовження експансії. Російський істеблішмент і Російська православна церква пробачили Катерині II і вбивство царя — власного чоловіка, і нечувану на ті часи розпусту, і знищення передової російської інтелігенції, і все інше. Саме ця "гуляща дама" повеліла впорядкувати "опис" "великоросійської" історії. Саме за її правління була обілена, прикрашена великими вигадками і розтиражована історія великоросів, яка нічого спільного не має з минулою дійсністю. Як завжди, "великоросів" учила жити Європа. Красиво брехати теж довелося вчитися.
  • Наступним реформатором в Росії був Олександр II. Це за його правління було скасоване кріпацтво. Багато сучасних великоросів-державників намагаються приписати Олександрові II мало не статус "великого батька нації". Чергова імперська брехня. Причиною скасування кріпацтва стала поразка Росії в Кримській війні. Російська армія була розгромлена на своїй території. Обмежений експедиційний корпус військ Англії, Франції, Туреччини і Сардинії вщент розбив російську армію у Криму. Війна на власній території тривала з вересня 1854 року до вересня 1855 року, і Росія за цей час не зуміла забезпечити вирішальну перевагу сил. Кріпак до війни технічної був непридатний. Він міг стати лише гарматним м'ясом. І цареві Олександру II не було куди подітися. Для наступної експансії цар змушений був звільнити селянина від рабства, щоб він здобув принаймні початкову освіту. Росії не залишалося нічого іншого, як знову кинутися навздогін Європі. Вільний селянин міг принести в скарбницю значно більше доходу, ніж раб-кріпак. Ось де розгадка скасування кріпацтва — потреба наповнити скарбницю для нової експансії.
  • І знову Росія воює: Ватіканська війна, війна на Далекому Сході з Японією. Нова нищівна поразка від маленької Японії. Знову експедиційний японський військовий корпус перемагає російську армію.
  • У Росії новий реформатор — цього разу Петро Столипін. Селянина примусово і з безвиході погнали з України та Центральної Росії в Сибір і на Далекий Схід освоювати нові землі. Реформи Столипіна Росія повністю не завершила. Автора реформ застрелили. Але навіть цей короткий перепочинок дав змогу наповнити скарбницю грішми, припинити селянські бунти. І як ви гадаєте, що коїть Росія? Звісно! Знову війна за переділ світу. Перша світова війна. Жорстока поразка, і як результат — при владі російські більшовики.
  • Знову реформи більшовиків: колективізація, індустріалізація тощо. А в принципі — підготовка до війни. Те пер уже більшовицька експансія.
  • Якщо царська Росія мала на меті завоювати Константинополь і вийти до Середземного моря та Індійського океану, то в більшовиків була мета більш солідна — світове панування!

Друга світова війна, Корейська війна, В'єтнамська війна, Ангола, Куба, Мозамбік, Афганістан...

  • У жорстокій "холодній" війні Російська імперія в 1991 році розсипалася, як картковий будиночок. На той час були авіаносці, ракети, сто тисяч танків, але не стало хліба, молока, зубної пасти, мила.
  • А тепер підсумуємо:
  • реформи Івана Грозного. —Лівонська війна. Поразка. — Занепад на 100 років;
  • реформи Петра І. — Експансія на захід, схід, південь. — Занепад на 40 років;
  • реформи Катерини II. — Війни Катерини II, Олександра І, Миколи І. — Поразка в Кримській війні 1854 — 1855 років;
  • реформи Олександра II. — Війни Олександра II, Олександра III, Миколи II. — Поразка 1905 року у війні з Японією;
  • реформи Петра Столипіна. — Перша світова війна. — Поразка у війні 1914—1918 років. Розвал царської Росії;

реформи Леніна—Сталіна. — Фінська війна, Друга сві това війна, "холодна" війна. —Поразка. Розвал радянської Російської імперії.

- Білінський Володимир Броніславович КРАЇНА МОКСЕЛЬ, або МОСКОВІЯ

[ред.] Новітня історія

Коли три лідери - Єльцин, Кравчук і Шушкевич - зібралися в Біловезьку Пущу побухать, після певної кількості випитої горілки трійця вирішила, що Горбачов їм не Прєзік, що і стало початком епік фейлу Совка, а, заодно, і початком новонародження Ерефії.

УРЖ все було не так просто. Від Совка відкололися ряд незалежних країн, а Ерефія лишилася на місці Ерефії. Самий лулз з цього - День Независимости России

[ред.] Структура

Нинішня Ерефія поділяється на дві основні частини: МАскву (старовинно-історична угро-фінська назва сучасного селища Панаєхавск-Нєрєзінового, з того ж угро-фінського означає "гнила вода"; що і визначило усю подальшу долю і політику сабжу) та ЗаМКАДдя.

Оскільки МАсква потребує окремої статті, почитайте Замкаддя, яке виражає самий сенс, дух і всебічні ознаки Раші-Ерефії.

Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Братні проекти
Інструменти