Кубанський діалект

Матеріал з Файна Меморії

Перейти до: навігація, пошук
Герб Малинового клину

Кубанський діалект - один з шести крупних діалектів української мови. Історично сформувався після заселення козаками-втікачами з Задунайської Січі спочатку до Приазов'я, потім до Кубані(19 ст.). Фактично основою розвитку діалекту стала українська мова 18-ого століття. Сильно підлягав і продовжує підлягати впливу москальського діалекту.

Зміст

[ред.] Виникнення

Добре, звісно, що хоч хтось молодь ознайомлює, та. То либонь все шароварщина.

[ред.] Екскурс в пролог до від'єднання діалекту

10-ого березня 1779 року була підписана Айнали-Кавакська конвенція між Московією та Османською імперією, за якою Порта зобов'язувалася не чинити перешкод запорожцями, які висловлять бажання повернутися на батьківщину і подалі від московських кордонів переселити тих, хто відмовиться перейти на бік Московії. Тим московський уряд вимагав виселити запорожців з Бугу, нащо султан наказав запорожцям перебувати на Січі у гирлі Дунаю(Задунайські Січі). Козаки завжди господарювали на вольниці з чого й жили, а в Січі знаходилась їх десь десята частина.
За фірманом турецького султана запорозька старшина мала оселитися в Адріанополі, а рядове козацтво — у Румелії малими групами. Переселення почалося в серпні 1779 року. Проте здійснити переселення Запорозького козацтва до Румелії остаточно не вдалося у чому не були зацікавлені ні козаки, ні турецька держава.
Запорожці зобов'язані були нести прикордонну службу, брати участь у каральних походах турецьких військ проти болгар, сербів (1815-16), греків (1821), румунів (1821-22) які боролися за свою незалежність. Не бажаючи миритися з цим, частина козаків переселилась на Кубань, влившись до складу Чорноморського козацького війська.
На початку московсько-турецької війни 1828—1829 роках Стамбул наказав задунайцям виступити проти Московії. 18 травня 1828—1829 року півтори тисячі козаків на чолі з кошовим отаманом Йосипом Гладким захопивши військову канцелярію та скарбницю, перейшов під Ізмаїлом на бік московської армії.
Через зраду Й. Гладкого турецький уряд жорстоко розправився з задунайцями. Близько 2 тисяч козаків разом з наказним гетьманом І.Баланом було заарештовано, ув'язненно та вбито, а січові укріплення та церкву зруйновано і спалено.
Після закінчення війни царський уряд поселив запорожців на Азовському узбережжі, сформувавши з них Азовське козацьке військо.
З 1850-х років азовців почали примусово переселяти на Кубань. Невдоволені цими діями царського уряду козаки підняли повстання, яке московські війська жорстоко придушили. На підставі указу від 11 (23) жовтня 1864 року Азовське козацьке військо було розквартоване, а козаків переведено в селянський стан.
На момент ліквідації Азовське козацьке військо налічувало 1699 кам'яних і 4 дерев'яних будинки, 2 інструментальні заводи, 2 церкви, 49 млинів та вітряків, 2 рибні заводи, 15144 голів домашніх тварин і значну суму грошей.
Клейноди, флотилію, зброю передано Кубанському козацькому війську.

[ред.] Балачка

Таким чином козаки опинилися на Кубані, поширивши туди український побут, культуру та традиції. Впродовж історії, кубанський діалект неодноразово підлягав впливу москальського. Це відображено надто в лексиці, куди і сучасна політика Московії поступово напхує москалізми. В той же час відображення у фонетиці звуків, змоскальщення майже не знайшло.
Під час національно-визвольних змагань двадцятих років ХХ-ого століття , УНР вела перемовини про входження Кубані до складу Великої України.
Первинно слово «балачка»(народна назва кубанського діалекту) мало образливий та зневажливий характер. Після розпаду Радянського Союзу термін «балачка» використовують для мови та діалектів, які поширені в козацьких територіях, головно на Кубані, Ставрополі та на Дону.
Існують різні районні варіанти балачки — Кубанська, Донська та Гірська балачка.

[ред.] Діалектні відмінності

Діалект законсервувала в собі українську розмовну мову кінця 18 століття, коли відбулося переселення предків кубанців — запорізьких козаків на Кубань. Проте не має практично жодних розбіжностей із літературною українською мовою. В рамках московської політики, аби розірвати зв’язок із запорізьким минулим кубанців та материковою українською мовою, з політичних причин вважають і наполягають на тому, що діалект є діалектом міфічної російської мови або навіть окремою мовою. Із цією метою йому нав’язують московський вид української абетки. Тому зазвичай для діалекту віддають перевагу москальському виду української правописної традиції: наприклад, куб. діал. суббота, а не наддн. діал. субота, хоча чується лише один звук б, що знайшло відображення в українському правописі. Кубанський діалект за історичною долею перенаповнений москалізмами в лексичному плані, зате зберіг багато категорій, якими обділений москальський діалект.

[ред.] Приклади Кубанського діалекту

Зразок діалекту москальським видом українського написанням:

А грэць його зна! У нас в станыци на нэй кажэ багато людэй, хоч потрошкы йийи и забувають. Ось и я вжэ нэ вмию дужэ швыдко балакать, так, дви-тры фразы кажу, нэ бильш, писля на москальськый пэрэстрыбую, бо и в Краснодари дужэ довго вчився, а колы в станыцю вэрнувся, багато позабував.

Наддніпрянсько-західним написанням:

А грець його зна! У нас в станиці на ней каже багато людей, хоч потрошки її й забувають. Ось і я вже не вмію дуже швидко балакать, так, дві-три фрази кажу, не більш, після на москальський перестрибую, бо і в Краснодарі дуже довго вчився, а коли в станицю вернувся, багато позабував.


Ой годы нам журытыся,
Пора пэрэстаты;
Диждалыся вид царыци
За службу заплаты.
Дала хлиб-силь и грамоту
За вирнии службы
От тэпер мы, мыли браття,
Забудэм вси нужды.
В Тамани жить, вирно служить,
Граныцю держаты,
Рыбу ловыть, горилку ныть,
Ще й будэм богати.
Та вжеж трэба и женитыся,
И хлиба робыты.
А хто прайды из невирных,
То як ворога быты.
Слава Богу и царыци,
И покой гэтману.
Злычилы в сэрдцях наших
Вэлыку рану.
За здоровье ж мы царыци
Помолымось Богу,
Що вона нам указала
На Тамань дорогу.



[ред.] Поширення

Мені немає чого додати

Натепер діалект поширений переважно у пісенній творчості народних колективів, та серед старих мешканців станиць. Типова шароварщина.

[ред.] Сучасний статус

Назараз діалект перебуває в стані цілеспрямованої москалізації, бо на всій площі свого поширення не має жодного офіційного визнання. Його статус прирівняно до діалектів "російської мови". Лексика має чимало москальських запозичень, натомість фонетична система та найуживаніші слова лишилися недоторканними. Через низький соціальний статус сфера вживання кубанського діалекту обмежена літніми станишниками, молоддю майже не вживається. У творчості вживається перш за все у виконанні пісень, як місцевими станишними колективами, так і значного маштабу, як-от краснодарський фольк-гурт Ятришник чи Кубанський козачий хор зі світовою славою.

[ред.] Дещо варте уваги

Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Братні проекти
Інструменти