Кум

Матеріал з Файна Меморії

Перейти до: навігація, пошук

Кум — це той, хто разом з Вами хрестив Вашу дитину

Зміст

[ред.] У Вікіпедії

Кум, Кума́ — хрещений батько (мати) по відношенню до батьків хрещеника та хрещеної матері (батька). В минулому подібними зв’язками зазвичай підтверджували та зміцнювали дружні стосунки, тому слово часто використовувалося в значенні друг, товариш, приятель. [1]

[ред.] Кум — це вельми серйозно

В перші часи християнства, людина, котра бажала стати християнином і вступити в церковну спільноту, заявляла про цей намір настоятелю Церкви [1]. Хтось з вірних цієї громади представляв таку людину перед Церквою і настоятелем. Таким чином, він ставав поручителем цієї людини. Зараз таких поручителей називають хресними батьками або кумами, в Требниках їх названо восприємниками. Слово «кум» походить з латинської, а в нас прийнялося як «хресні батьки». Воно означає лише сполучник «з», тобто тих, хто є з похресником. Місія поручителя полягала в тому, що він свідчив перед всією громадою, що його підопічний є людиною відповідальною і гідний бути християнином. Але на цьому їхня функція не закінчувалася. Хресні батьки ставали духовними родичами похресника і опікувались ним, вели його впродовж подальшого життя. [2]

Кумівство — один із видів духовної спорідненості, звичай обрання народженій дитині «других батьків» — її опікунів та покровителів. Корені К. сягають часів первіснообщинного ладу, коли роль батька не була ще вирішальною і рідний брат матері брав на себе обов’язки захисту і виховання дитини своєї сестри. Пізніше християнська церква використала цей звичай і виробила обряд хрещення дитини, тобто прилучення її до віри за допомогою кумів, або хрещених батьків. Хрещення відбувалося в церкві, інколи (в разі хвороби дитини) у батьківській хаті. Рідні та обрані батьки називали одне одного кумом, кумою, а по відношенню до дитини (хресника) вживалися церковні терміни — хрещений батько, хрещена мати. [3]

[ред.] В оцих Ваших інтернетах

По аналогії у звучанні (як, наприклад, ня і няў) з япон. -кун — як прикольна приторочка до слів, що означає шанобливо-гумористичне звернення до особи чоловічої статі, чи визначення певних знань даних осіб у якихось певних галузях:

[ред.] Також

Іранська історична традиція приписує підставу До. сасанідському паную Каваду I (правив в 488—496, 499—531). Значним населеним пунктом став при перших Аббасидах (2-я половина 8 ст). Тут знаходиться гробниця (мавзолей) Фатіми (дочці імаму шиїта Муси аль-Казіма). До. вважається другим після Мешхеда святим містом мусульман-шиїтів в Ірані; центр їх паломництва. [4]

[ред.] У творчости народній

Сидять два куми за столом, розмовляють, один другого питає:

 — Куме Ви чим горілку закусюєте?
 — Як чим? Салом. А що?
 — Е ні куме — це вже застаріло, якось по-сільському
 — А Ви чим закусюєте?
 — Я, куме, вінегретом закусюю: стопку — і вінегрету, стопку і — вінегрету.
 — Ну і як воно?
 — Ну як…
Вийду на вулицю, сонечко сяє, небо синє-синє, вранці сніг — білий-білий, як блюванеш, а воно на сонці — як ВИШИВАНОЧКА! [5]
  • * * *

Запросив кум кума в гості.

Жінка поклала на стіл дві тарілки, склянку горілки, вареники.
Винили по чарці, закусили по 2 чарці, а в кутку сидить собака, тай кум каже:
 — Куме а чому пес на мене так злостиво дивиться
 — Він на всіх дивиться так, хто їсть з його тарілки!
  • * * *
 — Куме, я чув ваш син у Москві працює.
 — Так, так! Працює…
В крематорії — палить москалів, а йому за це ще й гроші дають!
  • * * *
 — Ну, куме, за незалєжність!
 — Так, куме, за самостійність!
 — Ну, куме, за панів Стецька та Бандеру!
 — Хай дохнуть кляті москалі!
 — Ну, куме, давай-но за китайських педерастів?
 — Навіщо?!!
 — Та, вони такі ж, як ми — жовто-блакитні! [6]
  • * * *
Помер в селi старий дядько. Рiдних немае, лишилися тiльки два старих приятеля.
Зайшли до хати. Помянули старого. Але ж треба небiжчика i на цвинтар везти.
А справа була зимою. Поклали на санi та й повезли…
По дорозi втомилися i змерзли, i один каже:
 — А що, куме, там у пляшцi щось залишилося?
 — Та й лишилося…
 — То ж давайте наливайте!
Кум наливае три чарки.
 — Ви що, куме, здурiли? А третю кому ж?
 — Та йому ж…
 — Так вiн же мертвий!
 — Й-ой, такий вiн вже й мертвий, що й сто грам не вип’е? [7]
  • * * *

[ред.] У віршиках

© Яніка Терещенко Дорогому куму

Ви не стільки з’їли — скільки так лякали:
«Мабуть слона з’їв би!» — Ви мені казали.
Я ж заховав в погріб, і козу, й корову,
Вас чекав у гості до себе додому.
А стару кобилу я продав сусіду,
Щоб ви залишились точно без обіду.
Жінку я відправив в скорості до тещі.
Понакладав їжі навіть в її речі.
Нащо так лякали? Ваш город не гірший.
А я третій день вже сиджу не ївши. [8]
  • * * *

ПРО КУМА І КОМУ October 7th, 2010

Кум прийшов провідать кума
До лікарні. В яму
Той потрапив на машині‚
Коли їхав з храму.
От заходить. Кум у комі:
На обличчі маска;
Весь обмотаний дротами,
Мов холодна праска.
Враз приходить кум до тями,
Ось розплющив око…
Кум до нього: — Як ви‚ куме?
Отака морока!
Той горі підводить палець‚
Мов: «Нормально‚ куме!»
 — Може вам чого принести?
Трохи кум подумав‚
А тоді здіймає руку
І — по шиї пальцем.
Ну кому незрозуміло?
Кум перелякався:
 — Вам не можна‚ в вас же кома!
Щоб набрались сили‚
Принесу я вам лимонів,
Або апельсинів!
Кум зрива з мармизи маску‚
Хоч зітхає важко:
— Кома‚ куме — ще не крапка.
Йдіть мерщій по пляшку!


[ред.] Примітки

Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Братні проекти
Інструменти