Сумовите лайно

Матеріал з Файна Меморії

(Перенаправлено з Лайно)
Перейти до: навігація, пошук

Сумовите лайно (також Понуре лайно) — термін, для позначення речей чи людей, які викликають у анона відразу, матюки і блювання спинним мозком.

Переможцеві конкурсу "Сумовите лайно - 2011"

Зміст

[ред.] Застосування

Окрім вживання, як природнього мінерального добрива, при викохуванні різноманітних різновидів буряку, може послуговувати також у якості безпосереднього компонента Того, що накидають у вентилятор.

[ред.] В оцих Ваших інтернетах

Вживається у якості ніжної характеристики написаного Кимось у разі, якщо прочитання написаного призводить до емоцій, що наближені до подібних при занюхуванні сабжу, чи вживанні всередину орально.

Як і характеристика безпосередньо і особисто самого поцієнта - пейсателя.

[ред.] Також

Лайно (італ. Laino) - комуна в Італії, розташовується в регіоні Ломбардія, підкоряється адміністративному центру Комо.

Населення складає 514 людини (2008 р.), щільність населення складає 86 чел./км². Займає площу 6 км². Поштовий індекс - 22020. Телефонний код - 031.

Покровителем населеного пункту вважається святий San Lorenzo. [1]

[ред.] Сабж оспівано

[ред.] Ще в інтернетах

- Гей! Що це таке? Що за сморід?!
- Це лайно. Моє лайно. Ти не бійся. Воно свіже. Бери.
- Але я...
- Ні, ні. Бери. В мене його так багато останнім часом.
- Ти...!
- Мені зовсім не жал...
- Забери його! Ти забрудниш мені сорочку! Нова сорочка!
- Ти... Ти не візьмеш його?
- Псих! Що у тебе у мішку за спиною? Теж лайно?
- Так... У мене, справді, його дуже багато. І я сподівався ти візьмеш...
- Вибач! У мене справи. Обідня перерва закінчується. Маю бігти. Ти дзвони...
- А... Я... Бувай. - [2]


- Ось на днях святкувала свій день народження. Досі не можу відійти. Спочатку вдома, потім на роботі, потім з друзями... Супер! А ти куди пропав так надовго?
- До речі, тримай.
- О, подарунок. Ти не забув! Що це?!
- Відкрий.
- Як я обожнюю подарунки. Особливо так гарно, щільно запаковані. Чудова стрічка; не можу розірвати... Зараз...
- Не поспішай. Це дуже "особистий" подарунок.
- Так... Ще трохи... Що... Що це?..
- Лайно. Я... Я подумав, що свіже тобі не сподобається - сморід і все таке. Тож ретельно сушив його на протязі декількох тижнів. Воно стало дуже твердим. Ти зможеш поставити його навіть у вазо...
- Ти зовсім з глузду з'їхав?! За кого ти мене приймаєш?! Покидьок! На!! Забирай своє лайно. Навіщо воно мені?!! У вазочку!!! Тьху!!! - [3]

[ред.] Лірична сторінка

Вірш про Лайно
11 лютого 17:57 Степан Бандурко
(напівкороткий, напівжиттєвий, напівдитячий та напівусміхнений)
З давніх часів, так дуже давно
Хотів написати вірша про Лайно,
Би в віршику тому відчулась сповна
Щоденна важливість людського Лайна..
Бо так вже природою склалось воно,
Що кожний із нас виділяє Лайно..
Якщо ж застрягає воно в організмі,
Потреба негайно з’являється в клізмі!
Мудріші збагнули це вже давно,
Що з часом життя також як Лайно..
А з іншого боку – не було б Лайна –
Цікаво, яким би булО це життя?..
За смаком Лайно - не мармоляда,
Зате до городу воно – «то, шо нада»
І щоб хизуватися файним врожаєм,
Ми грядки завзято Лайном заряджаєм!
А от у політиці часом «аблом»,
Як хтось тебе вимастить рясно Лайном.
Твою репутацію до кльозету змито,
А ти з тим Лайном не хочеш і жити..
Та й люди трапляються також Лайно
От іншим погано, а їм все одно.
Чому їх такими з Лайном сотворили?
Чому ми самі досі світ не змінили?
У творчості свої «проколи» бувають -
Погані творіння Лайном називають.
Погані книжки чи погані картини –
І так це Лайно та їх автори з ними!
Однак, видавці не зважають на це,
«Папсове» Лайно читач проковтне.
Подібна історія в нас у кіно,
Коли на екранах транслюють Лайно!
Цікаво також, чому вже здавна
Будинки й «страну» в нас будують з Лайна?
Чому і чиновники пишуть Лайном,
Чому із країни зробили «дурдом»?
Чому споживач, хоча добре все знає,
Щасливо купує Лайно із Китаю?
Так само як виборець впевнений наш
Лайно обирає до влади щораз..
Чому нам Героїв з Лайном розбавляють?
Чому інтереси людей зневажають?
Чому в нас історія повна Лайна?
Для чого нам імпорт чужого «Говна»?
А Уряд з Лайном знов народ «нагинає»,
Міністр Освіти Лайна підкидає,
А тих, хто із ними не заодно,
Щосили, прилюдно «мокають» в Лайно..
Чому в нас і Рада повна Лайна?
Їх рішень народ наковтався сповна.
Чи є десь тут кнопка, щоб врешті це «злити»?
Чи нам без Лайна неможливо вже жити?
Та певно мудріші затямили всі,
Що наше життя пропливає в Лайні
І скільки не рипайся ти, «ніфіга»,
Чомусь не виходить позбутись Лайна..
Лайно – це як рідна наша стихія..
Про це написав і у цьому вірші я.
Однак, мій читаче, не вір ти мені,
Забудь про Лайно, хоч живем у Лайні!.. [4]
(перекладено та доповнено, надихаючись чи то задихаючись творчістю
автора Шлёнского Александра Семёновича "Стихи про Говно")

[ред.] Тема сабжу у шаленній западенській прозі

Зеньо Збиток (1971) Проза Звісно, копіпаста: [5]
Всім ду-па-рада! :-)

Притренькавсі день, обходєчи дорожні ями, як Петро Грець свою тещу. Коли Божі свєта - то п`ємо після церкви, а коли народні - то кожен день.
Га-не-га, але нинька народне свєто і чєс парадуватисі. А же би всьо було так, як у людей - то тра робити всьо так, як кажут. Інструкція по проведенню паради застрєгла у планшеті носили штабу Міська Фйортки, а той скочив у гречку не дійшовши дві хати до Бази. Шо робити? Значит камандіри хочут жеби ми то самі допетрали. Ну шо, підготовка пройшла, як то кажут "без керовніци" - і то файно, бо демократично.
Завезли соляри - увімкнувся ґенератор, а за ним пелєнґатор, а за ним цілева нишпорка, а за нею запрацювала підпільна фабрика міцно-підігріваючих напоїв (цукор і дріжджі мінєли на шкірки сибірьських котів, привезених з Молдови (як придаток до партії вина "Стругок 1") у колишнім радгоспі "Шляк Комунізму")), деґустацію проводили хором - хоріли на рано.
Кароче, у нас людиска - майстри справи! Змайструвалисьмо трибуну з похоронного ЗиЛ(а) - ну на ній ми небіжчиків возимо і гній чєсом. Кіно-механік переробив воден з "камєр проводу цілі" на телєкамеру (вишка вже була). Зеньо взєв на себе гріх вести передачу "на-живо" прємо з паради. Як прийнєто, перед парадов було прийнєто і гріло... Телєвізори ввімкнули тіко ті хто вже не міг пройтисі головнов вулицев села. Решта вишикуваласі на ходу. Оператор камери, той самий кіно-механік заснув, але камера видавала сигнал. На трибуні все начальство і дослужені вособи весело сьорбають графінами посивілу чомусь водичку і наводєть фокус на все, шо білє трибуни. Захрипів балакомовець - пішла музика пропагандистського характеру: "Розпрягайте хлопці коні...". Колона трударів рушила у такт помахів рук з трибуни. Почався членороздільний репортаж з місцє трафунку паради.

- Дорогі кулєги, кулєжанки... ну і решта! Нинька наша парада, дєку Богу, почаласі (сьорбає прамо з графіна і втирає писок перед вогирком - хрумає).
- Ну ідіт, чого сталисти (забув вимкнути мікрофон)?
- У перших шеренгах (прошу читати так як є, а не "шерінках") ідут наші передовики... йой тримайте Василє, бо зара впаде, ну не видите же хлоп перехвилювавсі і прийнєв... перед летевізією... Це наша гордість і надія (підморгує доярці Надії Набитій). Вони всі зароблєють тежко на Радехівському М`ясокомбінаті "Бичі Роги і ратиці Радехова".

(Шеренга пройшлась, як на бал-маскараді про вікінгів і вікінгинь)

- Тепер вже гойдаютьсі мужні мужі і мужихи з панчухової фабрики "Добрі на литки нитки".
- Приходєт телеґрами від всіх трудєщих нашого краю. Ось і водна з них - нас чує Донецьк -вуглекопи кидають кирки - їм остопі...ило "лупати цю скалу", уже сміються правими зубами і скрегочуть лівим - решту з`їли алігархи.
- А ось наші славні свиноматки... ведіт акутатно - трибуну загадют... все їм сі прибавлєє. Не знаю кіко, але видко же теньґі.
- Онде наше майбутнє... викинь цигарку з писка... я ти дам зара "Подависі".. яким боком плякату несеш?.. шо за переноска у слові "рахуй"?..
- От їде символ праці робітник і селянка і цікавій позиції зовсім не похожій на "Мосфільм". Вона ніби серпом по колоскам, а він ніби зо заду молотом на відмашку, але вражає. Прамо сюр і реалізм.
- Видко вже комбайн "Нива"... ним ми, хіх, макову соломку збираємо і за горівков їздимо... і трактор, за назвою якого утворилась цала держава - "Білорусь".
- Ось і решта... хто як... хто на чім... Не смійсі так водверто Штефане - зубів нема - стид на телєвізію давати... А ти шо? Не шкірсі! Прамо ювелірний магазин, а не зуби...

Ну куди прийшов у фуфайці і в кирзах по коліна в гною... Бабо Ганьо - то прапорцєма махают і чвітками... а не ціпком у бік трибуни... Не сідайте більше десяти на фіру - розвалисі, як потім боєгруз і пільотів до бойових машин підвозити?

- У небі з`явлеєсі наша неперевершна авіяція...

Тут репортаж перериваєсі - п`яний пільота, який летів на поле розкидати гній, натискає кнопку відкуркованє шлюзів... і все "добро" поливає ходу та трибуну. Починаєсі моментальна міграція люду, як при бомбованю...
Тіко Зеньовий Сірко троха прищуривсі перед камеров, як показав врешті свою морду... бо цалий час камера була наведена на його... знаєте шо? [6]


[ред.] Примітки

Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Братні проекти
Інструменти