Московитський діалект

Матеріал з Файна Меморії
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Московитський діалект (також москвинський, москальський, суздальський, заліський чи чудський) - один з шести значних діялектів української мови.

Історично сформувався набагато пізніше літературної руської(14-15 століття), але, тим не менш, у наслідок шовінісської імперської політики послідовно царату і більшовиків, вважається носіями ледь не панівним. Загальна характеристика діялекту зводиться до значного псування української вимови, хоча написання при цьому часто збігається з українським.

Історія виникнення[ред.]

Помилка створення мініатюри: Файл не знайдено
Ось так зрадники нашого діла назвали нас зрадниками своєї зради.
Помилка створення мініатюри: Файл не знайдено
З кожним роком написана ними історія все більше посміхає.
{{#if:Володимир Ільченко "Звідки взялася російська мова?"|
...російська бере свій початок в українізованій слов`янській – книжній мові Х – XII століть. І зобов`язана саме православній церкві, разом з якою церковнослов`янська мова прийшла в Русь.
{{#if:Володимир Ільченко "Звідки взялася російська мова?"|

— Володимир Ільченко "Звідки взялася російська мова?"{{#if:|, }}

}}}}

{{#ifeq:Московитський діалект|Гайдлайнс|}}

Діалект почав давати паростки вже після завоювання русинами та зрусішання фіно-угорських племен залісся. Але виокремлюватися як окремий діалект, почав лише з від'єднанням від Руси Суздальської землі. Як можна прочитати у Ключевського [1] :

{{#if:|
...акающие говоры Великороссии образовались при обрусении чудских племен. Восточные инородцы, русея, вообще переиначивали усвояемый язык, портили его фонетику, переполняя ее твердыми гласными и неблагозвучными сочетаниями гласных с согласными. Обруселая Чудь не обогатила русского лексикона: академик Грот насчитал всего около 60 финских слов, вошедших большею частью в русский язык северных губерний; лишь немногие подслушаны в средней Великороссии, например пахтать, пурга, ряса, кулепня (деревня). Но, не пестря лексики, чудская примесь портила говор, внося в него чуждые звуки и звуковые сочетания....".
{{#if:|

— {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}}

}}}}

{{#ifeq:Московитський діалект|Гайдлайнс|}}

Мовні запозичення[ред.]

18px-Nuvola apps xmag.png

{{#if:|Основні статті|Основна стаття}}: Московитський діалект/Мовні запозичення{{#if:

 |{{#if:|, |, }}[[{{{2}}}|{{{2}}}]] }}{{#if:
 |{{#if:|, |, }}[[{{{3}}}|{{{3}}}]] }}{{#if:
 |{{#if:|, |, }}[[{{{4}}}|{{{4}}}]] }}{{#if:
| , [[{{{5}}}|{{{5}}}]]}}{{#if: | (Забагато параметрів для {{Основна}})}}

Взагалі, якщо наддніпрянський та західний діалекти формувалися на народній основі, певний час будучи навіть офіційною мовою Великого Князівства Литовського, то московитський усебічно піддавався впливу церковнослов'янської мови з лексичного боку(наповнення московитської лексики болгаризмами та архаїзмами). До них належать, наприклад, такі звичні слова, як "вещь", "время", "воздух", "восторг", "глагол", "изъять", "награда", "облако", "общий", "сочинить", "тщетный", "чрезмерный" і багато інших, частина з яких співіснує із властиво руськими дублетами, що відрізняються від церковнослов'янських за значенням або стилістично, порівняємо (церковнослов'янське слово подається першим): влачить/волочить, глава/голова, гражданин/горожанин, млечный/молочный, одежда/одёжа, разврат/разворот, рождать/рожать, страж/сторож й інші. З церковнослов'янської в діалект запозичені й окремі морфеми (наприклад, дієслівні префікси "из-", "низ-", "пред-" и "со-") і навіть окремі ґраматичні форми — наприклад, віддієслівні дієприкметники (порівн. церковнослов'янські за походженням дієприкметники "текущий" або "горящий" з відповідними їм московитськими формами "текучий" і "горячий", що збереглися в сучасному діалекті як прикметники зі значенням постійної властивості) або форми дієслів типу "трепещет" (із невластивим українським формам чергуванням т/щ, порівн. московитське "хохочет" або "лепечет"). За своїм лексичним складом сучасний московитський діалект є в багатьох відношеннях близький до південнослов'янської болгарської мови. При формуванні лексичного стандарту інших діалектів літературної мови вплив церковнослов'янської (староболгарської) був меншим, подекуди взагалі зникаючи. Згідно сотнеслівних списків базової лексики Сводеша московитський діалект є набагато ближчим до наддніпрянського та балтійського (відповідно 86% та 92% спільних слів), ніж до південнослов'янської болгарської мови (74%). Щоправда, незважаючи на розходження в ґраматиці, загальна для болгарської мови й московитського діалекту лексика в сучасній художній літературі становить близько 60% і доходить до 80% у публіцистиці.Загалом церковнослов'янські елементи пронизують всю структуру московитського діалекту – фонетику, морфологію, словник, стилістику – в незрівнянно більшому ступені, ніж, наприклад, латина – сучасну італійську мову.

{{#if:Володимир Ільченко "Звідки взялася російська мова?"|
...стає зрозумілим, чому російська мова прийняла слов’янізми, а українська – ні. Адже формування етносів і, відповідно, мов відбувалося в різні періоди: до приходу старослов`янської мови в Русі вже сформувався етнос із своєю мовою, на яку іншомовні елементи навіть упродовж кількох століть взаємодії в «мирних умовах» не могли справити істотного впливу. На північ від Русі консолідація різноетнічних елементів відбувалася пізніше – під зовнішнім тиском, який супроводжувався прищепленням віри та «її» мови.
{{#if:Володимир Ільченко "Звідки взялася російська мова?"|

— Володимир Ільченко "Звідки взялася російська мова?"{{#if:|, }}

}}}}

{{#ifeq:Московитський діалект|Гайдлайнс|}}

Назараз болгаризми з неповноголосими, що витіснили повноголосі аналоги староукраїнської мови(град-город, мразь-мороз, мрак-морок, сладкій-солодкий, храбрый-хоробрий) проникли навіть в наддніпрянський діалект та активно захищаються особами, що не вчили історію мови далі ніж після 1922-ого року. Також багато хто з прихильників "Живаґо вєлікарусскаґо язика" активно стверджує, що московитський діалект є ближчим до староукраїнської, аніж наддніпрянський, бо у ньому присутнє більше слів з неї і ніби ближча фонетика (хоча це так лише під дулом москальськоїросійської гвинтівки).
На фонетику та структуру північно-московитських балачок великий вплив справили фіно-угорські мови (мерянська, мокшанська, більшість балтійсько-фінських, частково — комі та марійська мова).

Діалектні відмінності[ред.]

Помилка створення мініатюри: Файл не знайдено
Розподіл діалектів української у східній Європі.


Московитський діалект має виразні відмінні риси у фонетиці, морфології та лексиці.
У фонетиці такими особливостями є наявність "ро", "ло" і "ре", "ле" в коренях слів між приголосними на відміну від наддніпрянського та західного діалекту, де вживаються «ри», «ли» і «ри», «льо» (моск. "крошить", "глотать", "тревога", "слеза", надд. "кришити", "глитати", "тривога"), вимова сполучень м'яких зубних і шиплячих з [j] при довгих м'яких приголосних в інших діалектах (моск. "платье", "судья", укр. "плаття", "суддя"), вибухове [g] при фарингальному [ɦ] в наддніпрянському діалекті (порівняти моск. "город" ['gorat], надд. "город" [ɦo'rod]). У московитському діалекті кінцеві приголосні оглушуються. Набагато менше, ніж в інших, використовується фонетичний закон милозвучності (для зменшення збігу голосних або приголосних): моск. иду к ней — пришел ко мне; иду с ней [нею] — пришел со мной; под нами — подо мной, в наддніпрянському: чергування сполучників і — й, прийменників у — в — уві, дієслівних часток ся — сь, фонетичне модифікування прийменників з — зі(зо) — із, під — піді — підо, к — ік, часток би — б, сполучників хоч — хоча, же — ж, префіксів від(віді) — од; з — зі — із тощо, також чергуються початкові літери коренів слів: іти — йти, Іван — Йван, весь — увесь, ще — іще, там — отам, ця — оця, йон-іон. У московитському діалекті поширене "акання" (вимовляють ненаголошену о як а збоченці). Також поряд поступово стає очевидним наближення до "якання". Не буде дивно, якщо через сторіччя літературною Великоросійською правильно буде саме "Чяво?".
У морфології такими особливостями є відсутність кличного відмінка (моск. "брат!", "сын!", надд., зах. "брате!", "сину!"), хоча у розмовній мові при звертанні до людей по-імені вживаються форми з нульовим закінченням (моск. "Гена" — "Ген!"), відсутність чергування "к", "г", "х" з "ц", "з", "с" у відмінкових формах іменників (моск. «нога» — «на ноге», надд. «нога» — «на нозі»), широке розповсюдження форми називного відмінка множини з закінченням -а(-я) під наголосом у іменників не середнього роду (моск. «учителя́», надд. «вчителі́»). На відміну від московитського, в наддніпрянському діалекті| 4 часи дієслів, а не 3 (поряд з минулим, теперішній та майбутнім — давноминулий, «я був ходив»), три числа, на одну дієслівну та іменникову форму більше, збереглася четверта відміна, суттєво багатше суфіксальне словоутворення.

В московитсьому діалекті зникли такі можливості української мови[ред.]

Іменник:

  • Число: Двоїна;
  • Відміна: ІV-та;
  • Відмінок: Кличний;
  • Лексика: Певна кількість слів з повноголосими змінилась на слова з неповноголосоми;

Дієслово:

  • Час: Давноминулий;
  • Форма: Спонукальна, перша особа множини (себто - будьмо та будемо - будєм);

Прикметник:

  • Суфікси пестливості;
  • Щоякнайвищий ступінь порівняння (утворюється додаванням що+як+найвищий ступінь);
  • Закінчення ого в родовому відмінку (вимовляються як [аво] чи [ава]);

Загальна фонетика:

  • Звук [о] в ненаголошеній позиції;
  • Починає зникати звук [е] в ненаголошеній позиції;
  • Відсутня (майже відсутня) милозвучність:
  1. і-й (та)
  2. у-в (ув, уві)
  3. ся-сь
  4. з-зі(зо)-із
  5. під — піді — підо
  6. к — ік
  7. би — б
  8. хоч — хоча
  9. же — ж
  10. від(віді) — од;
  • Немає пом'якшених шиплячих, хоча на письмі вони все ще показуються;

Загальна граматика:

  1. Відсутнє чергування г-з-ж, к-ц-ч, х-с-ш іменникових відмінків при м'якому закінченні
  2. Слова "гибель", "Киев", "хитрый", "кидать"...
  3. У московитському діалекті збігаються форми позначення іменника та дієслова процесу:
поведінка - поведение
поводження (від поводитись) - поведение



Руська мова[ред.]

У 1596-ому році, вчитель, учений, церковний діяч Великого Князівства Литовського, Руського і Жемайтіського, Лаврентій Зизаній видає у Вільно "Лексис" – перший друкований словено-руський словник на 1067 слів. Якимось дивом автор перекладає для руської людини такі незрозумілі слова як "врємя", "воі(ї)н" та інші, які ви можете бачити нижче.

блю́до - ми́ска
бл̃агопрiятный - до принятія лáцный, и тьíжъ вдячный, ми́лый
брáкъ - женитва, весéлъе
вóинъ - жолнЂр
враг - вóрогъ
вреди́тель - шкодца
врéмя - чáсъ
влáсть - влáда
господствýю - панýю
дЂяніе - спрáва
дЂ́ло - учи́нок
жáжду - прáгну, пи́ти хочỳ
желáнїе - пожадли́вость, хоть
жи́лище - мéшканьє, дóмъ
жáтва - жни́во
заключéніе - zамкнéнье
искушéнїе - досвЂдчéнье, прóба, спокýса
Для мешканців XVI сторіччя, що розмовляли на руській мові, незрозумілим було навіть слово "ікона", бо автор словникаперекладає його як: и́кона - ώбраzъ
касáнїе - дотык
коли́чество - кóлкость
ковáрство - хи́трость, дóвтЂпълéсть, зрáда
лицемЂр - ωблудный
лицè - осóба
лýчшїй - лЂ́ппшїй
мéсть - пóмста
мóлва - гóмонъ, гук ωт мóвы людскои, óкрик и тыж трвóга
мрак - мóрокъ
мЂ́лъ - вапнò и тьíжъ крéйда
наваждéнїе - zваджéнье
накаzáніе - кáране наýка, научáнье наупоминáнье
небрегỳ - недбáю
наслЂ́діе - ωдЂдичене, спáдок
наслЂдник - дЂ́дич
немóщный - немóцный
неприкосновéный - недоткнéный
недостóйный - негóдный.
орýжіе - брóнь, zброя
оупотребляю - оуживáю
оукаряю - ωсмЂвую
пáкость - перешкóда
плЂ́нник - неволник в пóлонЂ вzятый
прилежáніе - пи́лность
побЂ́дник - zви́тяжца, ри́церъ
роптáнїе - нарЂкáнье
раб - невóлникъ
Також автор перекладає для руських людей незрозуміле слово "сапог": сапóгъ - бóтъ
съвЂ́тъ - рáда, порáда
съвЂтую - рáджу
сквózЂ - скрózь
свЂди́тельство - свЂдóцъство
свЂди́тель - свЂ́докъ
слáдость - солодкость
слýчай - трафýнок притрафлене, примЂт
сóвЂст - сумнЂ́не
смирéнiе - покóра, понижéнье
тщеслáвіе - порожняя слáва
тáю - ростóплююся
требовáнїе - потрéба
труд - прáця
трудолю́бїе - кохáньеся в прáци
хрáбрость - мóжность, дýжость
ωтрицáнїе - ωтмЂ́тованье
Цáръ - крóль
шéствiе - хожене
юнóша - пáрубок, младéнецъ

Даний факт свідчить не лише про те, що інтенсивне насадження церковнослов'янської мови на північних землях колишньої Руси зродило попит на подібний продукт, а і про те, що наприкінці 16 сторіччя(1596!!!!!) основна маса лексичних відмінностей між сучасним надніпрянським та московитським діалектом була не зрозуміла. Ба навіть більше - сприймалася як іноземні слова<ref>З цього боку заяви деяких московських істориків і просто ентузіастів про те, що українська мова є продуктом виймання з неї канонічно-руських слів на початку ХХ століття виглядають не просто смішними, а і результатом неосвіченості заанґажованого ісконніка.</ref>.

Приклади московитського діалекту[ред.]

Декілька найтиповіших прикладів використання діалекту:

{{#if:|
Fuckin fuck, хули привязался, ты бля, с животной фамилией? Пятница в моей религии - священный день, мои боги предают тебя анафеме, еблоид, тебе понятно?
{{#if:|

— {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}}

}}}}

{{#ifeq:Московитський діалект|Гайдлайнс|}}

{{#if:|
Анальчик иди ко мне родной, я тебе чучу запиздрючу. Смешно, я аж плякал )))))
{{#if:|

— {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}}

}}}}

{{#ifeq:Московитський діалект|Гайдлайнс|}}

{{#if:|
Это не поможет мне засунуть свою здаровую балду в маленький кошачий анус, посоветуй что нибудь (
{{#if:|

— {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}}

}}}}

{{#ifeq:Московитський діалект|Гайдлайнс|}}

{{#if:|
Соблазнительные интим стрижки -это твое мощное оружие!
{{#if:|

— {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}}

}}}}

{{#ifeq:Московитський діалект|Гайдлайнс|}}

Трохи канонічного:

{{#if:|
Убѣйся объ стѣну нахъ!
{{#if:|

— {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}}

}}}}

{{#ifeq:Московитський діалект|Гайдлайнс|}}



Поширення[ред.]

Помилка створення мініатюри: Файл не знайдено
Зона зараження

Діалект набув поширення, завдячуючи переважно зусиллям товстого тролінґу московськими царями численних земель та придворним історикам, які своїми працями затвердили стереотип, неначе Україна до Русі має відношення опосередковане, в той час, як Московія - найбільш пряме (З цього приводу навіть назву взяли - "Росія", Русь з грецької).
Загалом впродовж історії ми бачили неспинне розширення меж вживання діалекту. Чому Московія прагне замістити своїм ущербним діалектом більш багатий наддніпрянський чи західний дізнаєтесь у статті москальська ментальність.

Сучасний статус[ред.]

{{#if:Yi1IBsrAAjY|{{#ev:youtube|Yi1IBsrAAjY|300|18}}|Помилка!
SD відео не вказане!}}
(link) Ех,... більше б таких учителів!

Наразі активно форситься московським урядом як "загальнозрозумілий". Фактично, є офіційним у, відповідно, Московії, Білорусії, Казахстані та Киргизстані і прагне бути нав'язаний Україні. Численні промосковські партії, такі як Партія регіонів, Прогресивні соціалісти, з якогось диву хочуть діалекту державного статусу.

Способи позбутися звички чи вродженого комплексу використовувати московитський діалект[ред.]

Сышыш, чяво няпанятна та?

Сучасна наука терміново рекомендує переходити на більш багаті балтійський, наддніпрянський, західний чи хоча б русинський або кубанський діалекти. Уся справа в тому, що, оскільки руська(українська) мова не є для московитів природною, вона з плином часу піддається усе більшій редукції, доказом чого є не тільки втрата багатьох ґраматичних категорій, а й сучасне нехлюйське ставлення до фонетики, де у вимовленні, а відповідно і аматорському письмі слова втрачають звуки. Наприклад, "слышишь" перетворюється на "сышишь", а якання і акання стають таки очевидними, що фразу "слышишь, чего не понятно то" вже навіть пишуть як "сышыш, чяво няпанятна та", причому звук [в] у слові "чего"(мара якась) теж піддається редукції, у результаті чого ми отримуємо "чя'о". Цілком можливо, що з плином часу(безумовно дуже довгого періоду, але кінечного), московмиський діалект стане настільки саморедукованим, що сумнівів у його подальшій історичній долі(повному і безповоротному зникненні) не залишиться. Тому рекомендуємо переходити на інші мови (для московитів бажано близькорідну - фінську чи угорську, бо мов мещери та муроми не залишилося) та позбуватися акценту.

Список знайдених слів, фонетично-зіпсованих з відображенням на письмі[ред.]

зіпсоване моск. офіційне моск. літературною українською
сышишь слышишь чуєш
сотрит смотрит дивиться
виш? видиш? бачиш?
панимаш? понимаеш? розумієш?
грит говорит каже(говорить)
чаек человек людина



Московитський діалект та російська мова[ред.]

Серед населення Московії побутує думка, що московитський діалект - то не діалект, а повноцінна мова. Насправді т. з. "російська мова" - мем у стилі форсед російської пропаґанди на Україні та в усьому світі. Вся суть у тому, що, аби повести за собою нарід, необхідно вигадати якусь велику ілюзію. От і вигадало керівництво спочатку, що Московія то не Московія, а Росія (переклад з грецької, якби сказали Русь - ніхто би не повірив), потім байку про Великоросійську мову. Навіть кілька разів забороняли, та як кажуть "ні, не огидно, що природньо...", от і наддніпрянський найповніший діалект не вмре завдяки своїй красі та природності, чого не можна сказати про діалект московський, який якби його не форсили, давно би сконав у власній нікчемності.

Висновок[ред.]

Пора, прийшла пора зробити остаточний висновок щодо всього цього мовного питання. Тож:

  1. З вищенаведених фактів очевидно, що за майже 600 років існування діалект не зміг створити абсолютно ніяких нових ґраматичних категорій чи морфологічних одиниць(афікси - корінь, префікс, суфікс...). Більше того, багато категорій, перейнятих у Русі разом з мовою, вилучилися з вжитку суздальців за ненеохідністю. Усі інакші від української лексичні одиниці були запозичені або з болгарської через церковнослов'янську або з мов фіно-угорських племен тих земель. Інші ж - скалічені українські(рус. "роз" - моск. "рас"). Навіть ті скорочені форми прикметників збереглися в розмовній мові, хоча так, у СУЛМ представлені скупо(повен, кожен, жоден).
  2. З вищенаведених фактів зрозуміло, що переважну відмінність у сучасній лексичній структурі між руською(українською) та т. з. "російською мовою" складають слова, запозичені з інших мов. Виключенням є лише неологізми вигадані такими вченими, як Карамзін<ref>Підтвердження</ref>, та як бачимо більшість це такі ж запозичення, та декілька - особисті словотвори на основі тих же коренів.
  3. З вищенаведених фактів зрозуміло, що незрозумілість для українського мовця московитського діалекту пояснюється лише ледь чи не литвинською фонетичною різницею з ледь чи не українським написанням діалекту і присутністю численних запозичень відсутніх в інших діалектах.
  4. З вищенаведених висновків зрозуміло, що окремої мови то ніякої і немає. І не тому, що вони скористали для основи нашу мову(розмежування є нормальним процесом мовотворення), а тому що після розмежування не створили собі анічогісінько, що могло б свідчити про хоч якусь мовотворчість, чим і пояснюється вражаюча схожість на руську мову 15-ого століття(якби не деградація, була б вражаюча ідентичність). Московитський діалект помирає. Повільно, але швидко рішуче. Про це свідчать такі феєризми, як "чорт-чёрт", "тормаз-тормоз" та "итти-идти". Чисельні представники московитської ментальності добивають його то падонкофскім написанням, викриваючи його неприховано-литвинську фонетику(от тільки цекання і дзекання нема, не біля Польші все-таки), то викручуванням слів задля надання їм комічного відтінку - "сурйозно","інтєрнєт"(тут детальніше: в моск діал пишеться то "е". що звучить як "є", але там вона звучить як "е", і тому москалі люблять в подібних словах хоча б раз, задля комізму вимовити все правильно) та ін..
  5. Різні мітичні істоти, які ніколи не вчили філолоґію і навіть у школі прогулювали уроки непотрібної української і потрібної, але такої ж нудної "російської", стверджують звідкись, що їх діалект багатший за наддніпрянський(що звісно ж не правда, як ви самі переконались), на чисельних демонстраціях виступають з гаслами "Мьі хотім говоріть по-русскі", забуваючи, що наша держава як ніхто надає їм честь говорити саме руською, а не по-москвинськи.

Додати нічого, все сказано. Цілі зрозумілі, завдання визначені, нужбо до праці, панове!

Цікаво знати[ред.]

  • У московитському діалекті не існує кличної форми, але до Бога вони звертаються саме за кличним відмінком ("О, Боже!"). Хоча останнім часом поширеним є також звертання "О, мой Бог". Редукція.
  • Московитський діалект утворився не природнім шляхом народницької ізоляції, а способом культурної асиміляції чужинців.
  • Московити називають місяці за римською традицією. Фе!




Де почитати в літературі[ред.]

  • П.Штепа "Московство", повний текст книги - [2]
  • Білінський Володимир Броніславович КРАЇНА МОКСЕЛЬ, або МОСКОВІЯ - [[3]]

Примітки[ред.]