НТУУ «КПІ»

Матеріал з Файна Меморії

Перейти до: навігація, пошук
КПІ, аноне, має відношення до нанотехнологій.


НТУУ "КПІ"(Національний Технічний Університет України "Київський Політехнічний Інститут") - довга дибільна назва резервуару технофагів та фріків (правильно - КаПеІ). Тут вони знаходяться у комфортному середовищі, бо майже всі повністю під’єднані дротами до суперкомп’ютера КПІ (Надзнання) (який назло всім вважають найпотужнішим в Україні (підтв. тестами)). Центром супермозку є Ректор, який разом з іншими Невідомими Отцями (за твердженням "Патріоту України" вони всі жиди) керує цим святом життя.

Університет заснований як інститут (от фігня) представниками києвської національності (про що в КПІшному музеї зазначається "українські купці Терещенко, Бродський"), тобто тими, кого зараз називаються українцями, росіянами, євреями (відповідальність на цих трьох групах за це чудо алкоголізму лежить абсолютно порівну, унікально для Не Тієї Держави) та трошки інших, переважно теж з клану київських.

Поточний стан у половини викликає жаль, у половини захват (автор в другій групі). Займає перші рядки рейтингу в Не Тій Державі, є найбільшим розплідником студентів не тільки в ній, але й серед технічної національності - у всьому СНД та континентальній Європі. Хто би повірив?

Зміст

[ред.] Місця

Політех - це район Києва, в якому розміщено гуртожитки, корпуси та Поляну. 100% населення - студенти. Ходять чутки, що в перервах між дотою, кс, розпиттям пива на Поляні та сном, студенти ходіть на пари, хоча точно нікому не відомо. Проффесори завжди зайняті більше лекціями та мандрівками у Надзнанні, де часом зустрічають колег з сусіднього столику, аніж власне перерахуванням студентів ("Це, нецікаво, елементарна арифметика!").

Центром суспільної активності є Поляна, на якій кожну п’ятницю студенти святкують Шаббат самі не знаючи того. Тіла, що прибираються невідомими бойовими роботами, до ранку зникають в напрямі гуртожитків.

На Поляні сидить застигла студентка на лавочці, в яких тільки вірні "Просвіті" КПІ впізнають Олену Телігу, яка виросла в КПІшних будинках.

Коли т.зв. політехнік відключає свої дроти від суперкомп’ютера, він іде на перезавантаження в гуртожиток. Гуртожитки КПІ на відміну від Шеви чи Могили розташовані на відстані витягнутої руки від власного Поліцейського відділку і місць підключення до Надзнання. Секретною традицією КПІ є посилання на хуй хімічного факультету, коли всі випростовуються у гуртожитські вікна і кричать це в напрямі некошерного гуртожитку. Хімтехівці намагаються їм відповісти не менш гучно, використовуючи не тільки зв’язки (голосові), але й реактиви, звукові прилади та ін.

Іншим відомим місцем рекреації є парк, що невідомий Ректор відремонтував за кошти КМДА. В парку вбитий камінь, який сповіщає що в обітєлі православного атеїзму (кафедра філософії КПІ чи не остання з провідних гуманітерних місць Києва, де Маркса та Леніна не здали в топку) першою з’явиться саме римокатолицька каплиця св.Магдалини. Тим не менше, випадкові прохожі, минула школота та Проффесори збираються тут щоб пити на лавках коньяк, а деякі як автор вже після процедур засинають на лавочці вночі під дощем гублячи кепку та портфель з кабалістичними текстами.

Є місце, куди не часто ступає нога студента - це Центр харчування, в якому на питання автора про м’ясо сказали "студентське", і він теж став ходити до дівчат їсти в гуртожитки КПІ.

Центр Культури і Мистецтв (ЦКМ) є найбільшим з подібних сірих споруд в Україні (1650 місць), регулярно заробляє гроші на телеканалах СТБ і партії Наша Україна. В центрі є галерея та більше 30 гуртків самодіяльності. Студенти КПІ про них знають мало, очевидно через відсутність вайфаю у залах.

Бібліотека КПІ (Скважина) знаходиться навпроти і відома таємним закритим шостим поверхом (табличка на сходах "Прохід заборонено!"), де знаходиться архів історії КПРС КПІ. Вайфаю на поверху також нема. Трошки нижче є японці і поламаний рояль. Скважиною бібліо називається через закручені нагору сходи і прозору стелю над цією діркою. Там обіцяють встановити маятник Фуко, по якому КПІ буде міряти час (бо репозитарій часу НАНУ не входить в склад КПІ, а автономність - це принцип роботи всього в КПІ).

7 корпус, який знаходиться між Скважиною та ЦКМ, є найбільшим і носить ім’я "Титанік". На 7 поверсі, в аудиторії сім сорок знаходиться, а щоб ви подумали? Ізраїльский Центр. Чутки, що близькі до ZOG стверджують, що там після буднів відпочивають і дивляться кіно Невідомі Отці. Для показу синтезу знань, на першій палубі Титаніку знаходяться величезні полотна по 20 метрів про історію знань, і така ж величезна репродукція "Афінської Школи" Рафаеля, подарована Ватіканом. На 4 відповідно Фізмат, на 5 - Соціологи, що читають Енгельса, а 6 і 7 - філологи, що тільки говорять (бо майже 100% т.зв. студентки). Вище всіх - креслярі, які нечасто спускаються ниже, бо "Не Геометр да не ввійде!" (Арістотель). Титанік відрізняється художніми тріщинами та непрацюючими 4 з 8 ліфтами, які всі все одно після 5 не працюють, так що не врятуєтесь.

Площа знань довершує совковий з точки зору студентів ансамбль Скважини, ЦКМ та Титаніку, будучи найбільшою університетською площею України. Час від часу Всесильні боги Адміністрації дозволяють там влаштовувати дискотеки та інший безлад.

Пам’ятники та дошки - в КПІ вони майже всюди, і присвячені всім. Кравчук, Тимошенко - в авторітєтє, їм цілі пам’ятники (плюс недавно Кучма став почесним професором КПІ). Є пам’ятник ідолу Лєбєдєву, і майже Наташе Корольовой. Тобто математику Кравчуку (якого замучив до смерті особисто Сталін), механіку Тимошенко (який поїхав після революції в США), конструктору Корольову (якого Сталін особисто не домучив, бо помер мав план), автору першого комп’ютера в континентальній Європі Лєбєдєву, а також І.Сікорському та інших.

Також є величезний музей КПІ у двох будинках (тут стоїть паровоз, ну, чи паротяг, як кому до вподоби), Перший корпус, відомий написами у туалетах, ціла Вулиця Ліхтарів (Політехнічна), Спорткомплекс та навіть своя забита лікарня (що входить в склад забитого факультету), низка житлових будинків, і т.д. і т.д. (знаєте, що означає більший за всіх?)

[ред.] Правила

На території КПІ (160 гектарів, перетинати треба хвилин 20 в хорошу літню погоду) не можна палити. Взагалі. Ніде. (Ага!). Тим не менше, через абсурдність всяка потороч (тобто весь КПІ, десь 65%) палить на кожному кроці, тому в безхамрну погоду можна побачити легкий димок над комплексом. На 5 палубі Титаніку можна знайти одну з багатьох абсолютно облаштованих для прийняття екзаменів Професорську курилку (студентам зась, а студенткам...) біля кафедри політологів ("бо життя важке у нас вивчати ТАКУ політику").

В Центрі харчування є зал для викладачів та студентів (автор не радить зазирати в обидві).

На території КПІ (на Поляні також, і в Парку також) не можна пити, нічого. Тому п’ють соки, мінеральну воду та чай в вмістилищах обгорнутих "антирадіаційними" пакетами (часто в добровільній охороні КПІ працюють ті, хто не дуже в навчанні).

Ще на території КПІ не можна матюкатися та тому розмовляти, але в принципі цього не можна робити в будь-якому університеті України.

Також до традицій відносяться посилання перед сесією хіміків (див. Місця/Гуртожитки) і щовечора вп’ятницю народні гуляння на Майдані Поляні.

В КПІ діє комендантська година - в гурто можна повернутись тільки до години, якщо там живеш, і до 10 - якщо ні (іноді перевіряють адекватність мешканців не тільки на стан, але й чи це ті люди; деякі незаконно живуть після випуску/відрахування роками).

Також правилом КПІ є неприйняття всіх проявів українофобії, до якої відносяться Патріот України та ВО Свобода (на останній т.зв. мітинг вийшов рівно один діючий студент КПІ), з іншого боку парадоксально діє Український Центр (Просвіта), перша кафедра укр.мови та літератури (тепер ще й культури) в технічних ВНЗ СРСР (ага! дзуськи Фаріон!), та низка самодіяльних, але якісних колективів. Євреям це подобається (автору так точно)

Головним правилом КПІ є відрахування студентів. Гарний факультет легко визначити за цим - під час першої сесії на поганому відраховують в кращому випадку кожного десятого, а на гарному - кожного третього. В середньому кожен 10-20 в рік прощається з мрією отримати вищу освіту.

[ред.] Історія

Загалом, на КПІ почав збирати гроші київський москаль Хряков, планували робити те, що зараз називається ПТУ. Потім Вітте, москальский німець, по сумісництву прем’єр (да, тоді ще була Римська Російська Імперія) сказав що Київ дуже круте місто, треба робити вищу школу, як у нємчури Політехніку. Була нарада у київського єфрея Бродського на квартирі, яку очолював чи то руський, чи то москаль, але і те і те київський, мер Києва, викладач Київської Академії (тої самої, що колись була Могилянкою Першого Пришестя) Сольский. Участь у придумуванні КПІ взяв київський швед Бунге, та москаль з підозрою на єфрейство (ШО??) Мєндєлєєв (бо Мєндель - єфрейське расове ім’я!), "русский дворянин" (як писав у листі до Миколи ІІ, цезаря Росії сам) Терещенко (київський українець, як кажуть зараз), Ханенки, Симиренки, і також Фіщман, Абрагамсон, фон Гершельман, та багато іншого люду.

Зразу після відкриття студенти першого набору (бо іліта туди не йшли) почали готувати революцію. Вже за 3,5 роки першого ректора відправили на пенсію, бо не вмів стримати студентів. Вже в 1905 (за 7 р.) році студенти разом з професорами та іншими київськими революцінерами створили свій лунапарк з блекджеком свою державу, назвавши її Шулявською Республікою, сказавши що вони за повалення Януковича Ющенка Царя, проти єврейських погромів, і за надання громадянських прав українцям, поляками та євреям (що виглядає недивно). Саме цим подіям, був присвячений пам’ятник, який відсунули від входу, бо його непристойно обписали "Патріот України" написами "Кати України!"

В 1907 році Табачнік Столипін сказав що закриє контору, але тоді всі декани і ректор пішли у відставку з різних причин. А вся проблема - на перший курс набрали 50% євреїв

Потім була Українська Оревуляція, і всякий інший безлад в Києві (читаєм Булгакова), і Скоропадський хотів відкрити авіафакультет (бо перший вироблений літак у всьому майбутньому СНД - Київський, зроблений в КПІ). Поїхало багато проффесорів, зокрема фундатор Механічної Школи Янкі С.П.Тимошенко.

Під час війни нємчура залишила КПІ без бібліотеки, забравши все цінне, а Мельниківці думали що буде добре, коли відкриють в КПІ хоч і немецький технічний інститут (це поки Мельниківців самі німці не постріляли, про що і каже пам’ятник Телізі). Як не дивно, проте КПІ був один з оплотів київського підпілля. Вивезені ж в окупацію евакуацію прохвесори КПІ готували студентів в Середній Азії, створюючи супермашини та суперзаводи.

Позаминулий ректор КПІ Денисенко був вивезений владою з Львова (був ректором місцевого Політеху, збільшивши його відвічі) і поставлений на чолі КПІ (його встиг збільшити втричі). Нереалізованими залишились плани добудувати підземелля з ескалаторами і паравозиками під корпусами, Палац Студентів Міста Києва, та власне Палац Засідань Ректорів Києва (головою банди спілки яких і був Денисенко).

Потім був ректор який став першим міністром освіти, і другий після нього, який також побув міністром, залишаючись ректором. Нині він і осідає в тиші кабінетів першого корпусу, готуючи всесвітню змову (читайте його доповіді "Моделювання Світового Розвитку").

[ред.] Афоризми

Зі старих часів гуляє відомий вислів

У Києві два зоопарки. Один навпроти КПІ, другий - навпроти зоопарка.
(рос.)КПИ - киевский питомник идиотов
Самий київський з усіх політехнічних, самий політехнічний з усіх київських!!!
Ліворуч хвости, праворуч хвости, а посередині проспект Перемоги

[ред.] Написи і дошки (майже іміджьборди),

На стінах альма-матер містяться написи, що передають загальний зміст як «Хіміки підари». Це абсолютно нічого не варті написи. Просто в КПІ полюбляють (мало не написали підарів) хіміків.

Так само нічого не значить напис «Кучма вбивця» і «КПУ = SS», з далеких 2004-тих, недбало затерті фарбою, від чого прямо з вікон швидкісного трамваю читаються ще краще.

Аноне, якщо ТиШколота – вступай до КПІ

Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Братні проекти
Інструменти