Рагуль

Матеріал з Файна Меморії
Перейти до навігації Перейти до пошуку
З точки зору безосібного, це сумовита стаття про рогулів
Хотілося б більше лулзів
Boxer1.jpg

Де лулзи?
Якщо хтось найближчим часом не додасть сюди лулзів, пасивна половина читачів помре з нудьги. А краще просто видалить цю негідну хуйню.

{{#if: Статті без лулзів | }}


Рагу́ль (рог, ро́гуль) — одне зі зневажливих прізвиськ українців, яке вживалося виключно у Львові, переважно, деякими росіянами, - свідчать у власних працях українські вчені мовознавець лучанин Микола Рябчук<ref name=ryab>Микола Рябчук. Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення (Київ: Критика, 2000)</ref> і історик львів’янин Євген Наконечний,<ref>Євген Наконечний. Украдене ім'я. Чому русини стали українцями</ref> прояв російського шовінізму. У широкому розумінні вживалося і вживається інколи й дотепер стосовно всіх українців, у вужчому - стосовно всіх галичан, у ще вужчому - до українців мешканців Львова і Львівської області.

Також існує дуже дискусійна<ref>Коверзнєв Костянтин. Чи потрапить шняга до цирку?</ref><ref>Обговорення на порталі «Виделка»</ref> версія мовознавця киянки Л.Ставицької, яка посилається на думку журналістки полтавчанки С.Пиркало, яка в свою чергу посилалася виключно на твори деяких сучасних західноукраїнських молодих письменників (див.нижче). За словами цієї журналістки це слово є синонімом слова селянин, і нібито є вживаним в українському «молодіжному» і «кримінальному» середовищах.<ref name=jar>Ставицька Леся. Український жарґон. Словник</ref> Ця думка посилено останнім часом пропагується в інтернеті<ref>РАГУ.ЛІ. Блог про агресивний несмак українського бомонду і не тільки</ref> і зводиться до ототожнення цими пропагандистами слова «рагуль» з «відповідними», в їхньому розумінні, для характеристики українських селян і колишніх селян епітетами «тупий», «неосвічений», «некультурний», і є підміною терміну кіч. Явище такого ототожнення і підміни є яскравою ілюстрацією психологічних проблем тої жменьки пропагандистів, які виключно й вживають це слово: невмирущого російського шовінізму і українофобії деяких львівських росіян за походженням і, так званого, комплексу малоросійства деяких українців, в основному не львівських за походженням, але проживаючих деякий час у Львові.<ref name=ryab>Микола Рябчук. Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення (Київ: Критика, 2000)</ref>

Ще одна інтернет-версія, малопопулярна, розширює поняття не тільки на «некультурних» українських селян чи селян колишніх, але й на інші національності, але ця версія практично ніким не підтримується, за винятком інтернету російського, оскільки її легко заперечити через повну відсутність не те що доказів, але навіть прикладів вживання у художніх чи публіцистичних творах хоча б мінімально відомих авторів, не кажучи вже про їх авторитетність.

Популярні версії про походження слова та їх науковий аналіз[ред.]

Однією з версій походження слова є версія, що слово походить від слова рогатка (rogatka), так називалися невеликі споруди (будки), що знаходилися на перехрестях при в'їздах до міста<ref>Словник PWN (Польського Наукового Видавництва)</ref>, які за Австро-Угорщини і Польщі виконували функції митниці. Львів'яни словом «рогатка» називали і називають дотепер і ті споруди і самі місця, перехрестя, де знаходились рогатки.<ref>Фото львівських рогаток, довоєнні і сучасні</ref>

Інша версія походження слова «рагуль» - від слова «роги», синонім образливого прізвиська українців худобою («бидлом») (худоба польською мовою - «bydło»). Слово рогуль утворене від кореня роги — тобто означає рогатий, той, що має роги, а вимова «рагуль», «рагатый» через літеру «а» свідчить про російськомовний корінь слова, від російськомовних «акаючих» деяких новітніх «цивілізаторів» Галичини у середині і кінці ХХ століття й переймають деякі українці це слово. А «примальовувати» роги українцям почали ще у XVII столітті, більш ніж 350 років тому, тоді «рогулем» оголосили Б.Хмельницького.<ref>Хто наставив роги Богдану?</ref>

Отже, враховуючи це і те, що український народ до середини ХХ століття був переважно селянським народом, доходимо до висновку, що «рогуль» (російськомовна транскрипція - «рагуль») це зневажлива назва українців іноземними колонізаторами - поляками і московитами. Але останнім часом спостерігається вживання цього слова деякими західноукраїнськими літераторами молодшого покоління (див. нижче) і деякою частиною користувачів інтернету. Свідчать дослідники цього явища і вчені:

Ілько Лемко:

{{#if:|
{{#if:|

— {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}}

}}}}

{{#ifeq:Рагуль|Гайдлайнс|}}

Микола Рябчук:

{{#if:|
{{#if:|

— {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}}

}}}}

{{#ifeq:Рагуль|Гайдлайнс|}}

Приклади вживання деякими сучасними молодими літераторами[ред.]

  • У Львові завжди залишається приблизно та сама кількість сволоти, божевільних, патріотів, громадян, міщан, богеми, рогулів, москалів — усіх категорій населення (Юрій Андрухович, «Мала інтимна урбаністика»);
  • …формали-тубільці — автохтонні жителі Мідних Бук — зовнішньо дещо відмінні, що пояснюється нечистою кров'ю. Даний ареал заселений гібридними видами: гопнік-рагуль, гоп «Прикарпатський», гопнікобик. (Любко Дереш, «Культ»);
  • Я, Віктор Неборак, солідарний з нею [Оксаною Забужко] в тому, що з нас, українців, уже довгий час роблять «рогулів» і «жлобів» (Віктор Неборак, «Повернення в Леополіс»)

Приклади вживання у мас-медіа і в інтернеті[ред.]

«Квінтесенція» російськомовного «освіченого» вживання:

{{#if:|
Важнейшим событием в жизни рагулей является так называемое «вэсилле», что переводится с их диалекта как свадьба. Вторым по важности являются поминки. Вэсилле — это масштабная многодневная попойка, на которую приглашены все жители родного села рагулей а так же частично жители соседних двух сёл. В случае если жених и невеста из разных сёл, вэсилле празднуется в два захода.

Плодятся рагули как цыгане, потому нередко можно наблюдать выводки из 3-5 детей, с которыми мамочки-рагулихи таскаются по магазинам, создавая толпу на пустом месте

{{#if:|

— {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}}

}}}}

{{#ifeq:Рагуль|Гайдлайнс|}}

«Квінтесенція» малоросійського «самозахисного» вживання( Автор-провокатор: Остап ДРОЗДОВ)... :

{{#if:|
культурній людині іноді просто страшно стає у Львові, бо вона оточена безліччю тих, хто тисне іншими смаками і поглядами. Тому культурні люди у Львові трішечки «втратилися». На узбіччя відійшли. Це такий самозахист.
{{#if:|

— {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}}

}}}}

{{#ifeq:Рагуль|Гайдлайнс|}}

Іронія є практично майже недоступною для розуміння ані першим ані другим... а той, хто спроможеться на іронічну проекцію, отримає від читання цього опусу задоволення:

{{#if:|
Першим джерелом українського рагулізму можна безсумнівно назвати князя Святослава. Цей чорний покидьок вдягався, як турок, їв як турок і бігав, як турок. Далі через убогість, неосвіченість, підступність, нахабність, недорозвиненість нашого народу гідних прикладів рагулізму ми не зустрічаємо. Утім, з’являються козаки. Козаки – це суміш фіно-угрів, які у той час проживали на території Запоріжжя і диких племен середньої Азії. Причому більше серед козаків таких було азіатів, в цьому легко...
{{#if:|

— {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}}

}}}}

{{#ifeq:Рагуль|Гайдлайнс|}}

Далі там - про «рагуля-Т.Шевченка», «рагуля-І.Франка» і ще багато іншого...

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

<references/>


ru:Рагуль Хотілося б більше лулзів