Т-35, важкий танк прориву

Матеріал з Файна Меморії

(Перенаправлено з Т-35)
Перейти до: навігація, пошук
Помилка створення мініатюри: Очевидно, відсутній файл /home/deimos/ukrmemoria.com/w/images/0/05/Плач.jpg

Тут свідомо нема лулзів
Даний матеріал не містить,
чи містить мінімум лулзів.
Сабж зобов’язуєю.

Підводний човен в степах України

— Народ про важкий танк прориву Т-35

В музеї Кубянки

Класичною совєцькою вундервафлею можна вважати важкий танк Т-35.

Зміст

[ред.] Трішки історії

У одному з фантастичних романів 1930-х років фігурує фантастична бойова машина, що нагадує швидше багатогусеничний крейсер з двома десятками гарматних веж. Безглузда споруда! Але це лише для людини з нашого часу. З точки зору інженера-танкобудівника 30-х років подібна конструкція — лише логічний розвиток ідеї важкого танка — багатобаштового, яка володіла умами провідних фахівців з бронетанкової техніки як радянських, так і зарубіжних.

Буквально з перших днів становлення бронетанкової промисловості серед конструкторів почалося суперництво прибічників двох основних тенденцій : одні робили ставку на танки з однією баштою — маневрені, рухливі, легкі і порівняно слабо озброєні а інші — на велетенські машини величезної маси; досить тихохідні, оснащені потужною протиснарядною бронею, з трьома-п’ятьма вежами і відповідною кількістю артилерійських і кулеметних стволів. Дійсно такий-собі «степовий крейсер»

Прикладом подібного «абсолютного» танка можна назвати радянський п’ятибаштовий важкий танк Т-35, що мав найбільшу масу з усіх танків, які випускалися у той час в СРСР.

Аналогічні машини розроблялися і випускалися і в інших країнах. Їх попередником, створеним з урахуванням досвіду першої світової війни, став двобаштовий 70-тонний французький танк 2С з 36-мм бронею і гарматою калібру 75 мм. Розробка його почалася в 1917 році, і вже в 1919 році передбачалося випустити 300 одиниць проте у зв’язку із закінченням військових дій виробництво було різко згорнуте.

Схемою «Багатовежі» зацікавилися і англійські конструктори, побудувавши в 1926 році важкий танк AIEI «Індепендент». Вони зберегли в ньому основні принципи французького проекту, але за рахунок раціонального компонування машина в цілому вийшла краще. При майже тій же довжині корпус був дещо ширший: танк став виглядати компактніше, незважаючи на двох’ярусне розташування озброєння.

У свою чергу, розміщення усіх кулеметів в чотирьох вежах, згрупованих навколо головної вежі з 47-мм гарматою значно збільшувало гнучкість вогню і дозволяло націлити на один об’єкт як мінімум два кулемети і гармату. Броня у «Індепендента» була слабкіша, ніж у 2С,- всього 28 мм, але за рахунок цього він став удвічі легший що дозволяло розвивати цілком пристойну для того часу швидкість — 30 км/год. Чималим був і запас ходу — 520 км.

Збоку

[ред.] Наші паровози — найпаровозніші паровози в світі

Та Країна була наймиролюбнішою країною серед наймиролюбніших країн. Але танки для прориву захищених смуг будувала.

От і ця вундервафля — Т-35 — розглядалася як танк резерву Головного командування при прориві особливо сильних і завчасно укріплених оборонних смуг.

Дослідний зразок танка Т-35 був виготовлений в 1931 році.

Його маса складала 42 т, броня — 30-40 мм озброєння включало одну 76-мм і дві 37-мм гармати, а також три кулемети; екіпаж — 10 чоловік.

В бою

Двигун М-17 потужністю 500 л. с. дозволяв танку розвивати максимальну швидкість 28 км/год. Питомий тиск на грунт не перевищував 0,7 кг/см кв. Опорні катки були згруповані попарно в три візки (на борт). Верх головної башти — округлої форми.

Розробка креслень серійного танка проводилася в 1932—1933 роках. Виготовлення Т-35 доручили Харківському паровозобудівному заводу імені Комінтерну. У 1933 році там випустили перший серійний танк, а потім приступили до дрібносерійного виробництва. Всього з воріт заводу вийшло більше 60 машин.

Три гармати і п’ять кулеметів, розташовані в п’яти баштах, що обертаються, забезпечували масований круговий вогонь одночасно на всіх напрямках, що для боротьби з піхотою в глибині оборони супротивника давало певні переваги. Проте це зажадало збільшення екіпажа, привело до ускладнення конструкції. Великі розміри (особливо довжина) спричиняли за собою підвищену уразливість. Крім того, були низькими тягово-динамічні якості машини, особливо при повороті. Усе це не дозволяло виконувати повною мірою завдання, що стоять перед важким танком.

Останніми двобаштовими важкими танками, створеними перед другою світовою війною, стали радянські машини Т-100 і СМК. Але їх порівняльні випробування спільно з новим KB показали явну перевагу схеми однієї вежі. Таким чином, в історії світового танкобудування завершився період схеми багатовежі і настала ера панування класичного компонування [1].

[ред.] А де лулзи, запитаєте Ви?

[ред.] Де почитати

[ред.] Примітки

  1. Так трактує офіційна совєцька наука, але дійсною причиною відмови від важких багатобаштових танків прориву було те, що війна пішла не по тому сценарію, що її планував Кремль. Напав Гітлер. Проривати прусські захищені смуги стало не потрібно, а у зустрічній танковій боротьбі Т-35 — велика і зручна, до того ж неповоротка мішень.
Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Братні проекти
Інструменти