Червоні козаки

Матеріал з Файна Меморії

Перейти до: навігація, пошук
червонокозацький дід Ничипір з червонокозацького фільму "Весілля в Малинівці", який є червонокозацькою казкою про боротьбу за правду, свободу і комунальне народовладдя в 1917-1923 рр. на землях вільної України


Червоні козаки (козаки-комуністи, козаки-більшовики) - з власної точки зору вільні люди по волі Божій, а не царській чи панській, які захищали правду, свободу і народовладдя (комунальне) під червоними прапорами. З точки зору своїх ідеологічних противників - брехуни, іроди, душогуби і раби гріха.

Зміст

[ред.] Передісторія

Помилка створення мініатюри: Очевидно, відсутній файл /home/deimos/ukrmemoria.com/w/images/f/f9/Казка-лож-да-в-ній-намьок.jpg
Дві поширені казки про появу червоного козацтва Євразії у порівнянні
Помилка створення мініатюри: Очевидно, відсутній файл /home/deimos/ukrmemoria.com/w/images/7/7d/Отамани-червоного-козацтва-Ізяслав-1923.jpg
Отамани Червоного Війська вільної України у місті Ізяслав, 1923 рік

Червоні козаки прямі спадкоємці українських людей-козаків часів Хмельниччини, які під гаслами правди, свободи і народовладдя для всіх вільних людей по волі Божій, а не царській чи панській громили армії Речі Посполитої, сприяючи розбудові вільної України. Червоні прапори це стародавні прапори людей Великого Степу і волелюбного Подніпров'я, які розглядали червоний колір як колір Бога, Царя царів, Бога-Спасителя, символом якого вони вбачали Сонце, яке встає вранці у Степу, Сонце Правди і Свободи, Сонце Красне про яке згадується у святому Письмі. Таким чином червоний колір з давніх давен серед людей нашого регіону був кольором Бога, кольором Правди і Свободи.

Разом з тим, до справжнього червоного козацтва примазалось згодом чимало іродів і душогубів, які навіть стали червонокозацькими отаманами, паскудячи відвічну червонокозацьку ідею. Бог їм всім суддя і ми люди.

[ред.] Оцінки ідейних противників

Помилка створення мініатюри: Очевидно, відсутній файл /home/deimos/ukrmemoria.com/w/images/a/a0/Червона-Армія-в-Києві-1919.jpg
червоне козацтво вільної України у Києві, 1919 рік
Помилка створення мініатюри: Очевидно, відсутній файл /home/deimos/ukrmemoria.com/w/images/7/70/Ми-козацький-спецотряд.jpg

Про червоних козаків зафіксовано багато казок і легенд та спогадів. Ось наприклад спогади білого офіцера з реєстрових козаків-донців, Полякова, зафіксовані в його книзі "Донские казаки в борьбе с большевиками". Він прямо вказує на зв'язок червоних козаків з людьми вільної України:

"Сейчас вы не поддерживаете Атамана, верите больше фронтовикам да большевикам, обещающим вас не трогать, а они, покончив с Атаманом, примутся за станицы и хутора и начнут заводить у вас свои новые, хохлацкие порядки". Здесь в разговор вмешалась хозяйка, уже дано проявлявшая признаки нетерпения. "Вот, как послушаю вас" - сказала она - "и так все правильно и хорошо выходит по-вашему, а наши-то фронтовики, дуралеи целый день горланят, да только путного от них ничего не услышишь, а беспутства наберешься. По ихнему Бога выдумали попы, старших и начальства не признают, Атамана кричат тоже не надо. И кто бы еще говорил - пусть бы степенные казаки, - а то все непутевые, - не иначе как бездомные и голодранцы. А по ночам, как свиньи напиваются, кур крадут, девок затрагивают и орут во всю глотку "теперича слобода". Как погляжу я на вас, так вижу, что вы люди душевные, мирные, нет у вас злобы на уме, а когда увидела вас у калитки, ну, думаю, опять бродяги, ходят бездельники, да народ мутят и сами не работают и другим мешают. Ну, конечно, осерчала", закончила она, как бы извиняясь за свой суровый прием. Казак насупившись угрюмо молчал. От нас не ускользнуло то обстоятельство, что на почве разного понимания и толкования большевизма, здесь в семье происходят очевидные разногласия."

[ред.] Отамани

Очевидно, що для перших червоних козаків Отаманом всіх отаманів був і залишається Бог-Спаситель і люди, які слідують Його Шляхом, Шляхом Добра і Правди. Якщо ж говорити про людей, то серед отаманів червоних козаків новітніх часів можемо назвати Володимира Винниченка, Юрія Тютюнника, Віталія Примакова, Юрія Коцюбинського, Семена Будьонного, Клима Ворошилова, Подтьолкова, Миронова, Фрунзе, Щорса, Володимира Леніна, Карла Маркса, Фрідріха Енгельса, Лева Троцького, Йосипа Сталіна та багатьох інших, серед яких можна зустріти як порядних людей, які боролись за правду, свободу і народовладдя для простого народу, так і іродів і душогубів, які прикриваючись Прапором Правди ганьбили червонокозацьку справу.

Також цікаво, що велика частина правлячих радянських отаманів, отаманів молодої Української Держави-Республіки і Сполучених Радянських Держав-Республік, навіть іродів і душогубів були нерідко нащадками людей-козаків вільної України і святої Русі з Подніпров'я старих часів. Серед цих людей можна назвати такі імена як Віталій Примаков, Юрій Коцюбинський, Олександра Коллонтай (у дівоцтві - Домонтович, нащадок старшинських родів Гетьманщини), Семен Будьонний (нащадок закріпаченого козацького роду Буденних), Павло Дибенко (нащадок закріпаченого козацького роду Диб), Нестор Махно (нащадок родів Махно і Передерій) та багато багато інших. Навіть сам натхненник анархокомуністів Кропоткін виявляється є прямим нащадком славнозвісного отамана Сулими, який зруйнував вщент фортецю Кодак, що загрожувала правам і вольностям українського люду.

[ред.] Участь Українських Січових Стрільців і козаків-самостійників у розбудові червоного козацтва вільної України

Помилка створення мініатюри: Очевидно, відсутній файл /home/deimos/ukrmemoria.com/w/images/0/0c/Отамани-червоного-козацтва-Гриць-Коссак-1.jpg
Гриць Коссак - колишній отаман УСС, який у 1920-1930х рр. займався вихованням українського радянського червоного вояцтва

Досі невивченою і маловідомою сторінкою історії червоного козацтва вільної України залишається участь у його розбудові, у боротьбі за правду, свободу і соборне народовладдя під червоними прапорами українських козаків-самостійників, зокрема вояків відомого легіону Українських Січових Стрільців сформованого перед Першою Світовою Війною на базі Австро-Угорської Імперської Армії. Одним з яскравих представників таких червоних радянських козаків і отаманів вільної України можна вважати Гриця Коссака, викладача школи червоних старшин у Харкові, репресованого у кінці 1930х років. Також можливо саме в українських червонокозацьких старшинських школах того часу слід шукати деякі з причин і передумов появи майбутньої Української Повстанської Армії - військової структури, однойменної Червоному Корпусу, Червоній Армії України у 1918-1923 рр.

[ред.] Червоне козацтво вільної України у боротьбі проти бєспрєдєлу ВЧК-ОГПУ і партійних комуністів у 1917-1923 рр.

Помилка створення мініатюри: Очевидно, відсутній файл /home/deimos/ukrmemoria.com/w/images/9/98/Телеграма-українське-червоне-козацтво-28-05-1919.jpg
Телеграма Троцькому про полк червоного козацтва, який розганяв працівників ЧК у Лубнах у травні 1919 року

Досі невивченими є сторінки боротьби червоного козацтва проти іродів і душогубів серед ВЧК-ОГПУ і партійних комуністів у 1918-1920х рр. Можливо певну відповідь дадуть архіви, хоч і багато понищено. Але для нас факт у тому, що така боротьба була.

[ред.] Червоне козацтво у часи голодомору 1932-1933 рр.

Народовбивство-геноцид трудового християнського народу вільної України у 1932-1933 рр. не оминули і червоне козацтво, зокрема колишніх учасників боротьби за правду, свободу і соборне народовладдя під різними прапорами 1917-1923 рр., які у 1920-1930х рр. повернулись до мирної праці. З іншого боку серед колишніх червоних козаків було немало і таких, які з тих чи інших причин підтримували політику колективізації і індустріалізації радянських правлячих отаманів, зокрема батьки Йосипа Сталіна. Якби там не було на землях Української Держави і на Кубані сім'ї червоних козаків і реєстрових комуністів не оминула лиха година:

"12 листопада, доповідаючи про стан справ, Шеболдаєв зазначав, що, наприклад, голова одного з колгоспів, колишній червоний партизан, нагороджений орденом Червоної Зірки, приховав половину державного хліба,— і таких фактів були сотні. Це переважало особливо на Кубані, де окопалася, як він висловився, величезна кількість “білогвардійського охвістя”. Зокрема, у станиці Полтавській, яка свого часу активно опиралася більшовицьким військам, дві третини селян все ще були одноосібниками.

Із усього випливало, що кампанія хлібозаготівель зазнає провалу в багатьох округах. Навіть у великому радгоспі “Кубань” площею 87,5 тис. га, який роками слугував зразком “комуністичної організації праці”, третину робітників і адміністраторів звільнили і близько двох третин членів партії піддали чистці за “саботаж”."

"Один військовий розповідає про своє прибуття до станиці Брюховецької в Армавирському окрузі, яка перед тим мала 20 тис. населення. Як і в інших місцях, кілька місяців тому придушили спробу повстання й усіх уцілілих — чоловіків і жінок, дітей та інвалідів — депортували, за винятком якоїсь старої пари. На вулиці виріс бур'ян висотою з дерево, а зруйновані та покинуті хати ледь було видно. Він увійшов у дім: “За півхвилини, що я провів там, я побачив два людських трупи. Стара жінка сиділа на підлозі, і голова з сивим нечесаним волоссям упала їй на груди. Вона похилилася на ліжко, широко розставивши ноги. ЇЇ мертві руки схрещувалися на грудях. Вона вмерла саме так, віддавши Богові душу, і як хрестилася, так і застигла навіки. Чиясь жовта рука простяглася з ліжка і лежала на голові жінки. На ліжку виднілося тіло старого чоловіка в домотканій сорочці та штанях. Старі підошви ніг стирчали над краєм ліжка, і видно було, що ці ноги багато ходили по землі. Я не міг бачити обличчя чоловіка, воно було обернуте до стіни. З соромом мушу признатися, мені було справді страшно. Чомусь та рука, що лежала на голові старої, особливо потрясла мене. Можливо, в останньому зусиллі старий опустив руку на голову своєї мертвої жінки, і так вони обоє й померли. Коли це сталося — тиждень тому чи два?” Але все ж таки там була одна жива душа. Голий чоловік із довгим волоссям і бородою воював зі зграєю кішок під акацією за володіння мертвим голубом. Він збожеволів, але оповідач зміг поєднати в одне ціле його історію. Той був комуніст і голова місцевої сільради, але з початком колективізації розірвав свій партквиток і приєднався до повстанців, їх у більшості розстріляли, але йому вдалося заховатися в малярійних болотах поблизу річки Кубані. Його жінка та діти були серед депортованих. Чоловікові якось удалося пережити зиму, а тоді він повернувся до свого старого дому — останній мешканець того, що колись було великим і заможним селищем..." (Роберт Конквест. Жнива скорботи, див. http://zhnyva33.narod.ru/part3.html#b14)

[ред.] Образ червоних козаків в українській літературі

Червоні козаки неодноразово зустрічаються на сторінках української літератури 20 століття в самих різних контекстах і ситуаціях - і як захисники правди, свободи, соборного народовладдя і пригнобленого, убогого люду і як іроди і душогуби, які у людей відбирають останнє. Як приклад можна навести повість Уласа Самчука "Марія" де автор ставить поряд двох козаків Червоного Війська - колишнього учасника громадянської війни і боротьби за правду, свободу і соборне народовладдя українського трудового козака-селянина Архипа і такого ж як він червоноармійця, селянина з далекої Рязанщини, який приймає участь у колективізації і голодоморі на землях Української Держави:

"І кому снилося, щоб він цієї буревійної ночі підвів на монастирське подвір'я сімох мужиків-хлібобандитів. Сім барчистих, сім бійців на вибір.

На чолі їх Архип. То він видумав цей план, згадав старий підземний хід, що веде ззовні до колодязя. Від ходу до верху ледь помітні залізні щаблі.

А вартовий ходить собі. Туди й назад, туди й назад. Думу снував довгу про ночі, півночі і випари чадливих брудних ізб далекої Рязанщини. Не сподівався, що цієї ночі відрахує свої останні кроки. Коли вмирав від хохлацького ножа, лайнув останнього матюка, приліг зубами на огладаний камінь бруку і спокійно витікав кров'ю.

Товариші його також спокійно спали, Архип і решта підземних гостей подбали й за них, скріпили їх твердий сон та звіковічнили його.

Коли виламали двері, коли допалися до хлібової гори, дерли зерно, напихали ним мішки, кишені, навіть роти. Не бачили, де воно лежить! Не дивилися вгору, де он над олтарем образ Христа, усміхнений, з ореолом. Перед ними хліб, гора з хліба, збитого, зацвілого, але все-таки справжнього, який щороку заливає їх поля, виростає і невідомо куди зникає." (Улас Самчук. Марія)

[ред.] Червоне козацтво і кара Божа

Цікаво, що чимало старих і віруючих у Бога українських сільських людей потім неодноразово казали, що події 1917-1947 рр., зокрема голодомор 1932-1933 рр. був карою Божою для всіх людей вільної України, зокрема для червоного козацтва за участь у братовбивчій війні, за підтримку неправедних правлячих отаманів, які виявились страшними іродами і душогубами, за те що на словах захищаючи Добро, Правду, Волю і простий люд Божий, відступилися від цієї справи на ділі.

[ред.] Червоне козацтво вільної України і УПА

Помилка створення мініатюри: Очевидно, відсутній файл /home/deimos/ukrmemoria.com/w/images/f/f9/Забута-історія-червоного-козацтва-і-УПА.jpg
Червоне козацтво вільної України - забута передісторія УПА

Про це багато часу мовчали, але нарешті прийшов час сказати всю непросту але щиру правду - у 1918-1922 рр. одною з самоназв військових з'єднань червоного козацтва вільної України, Червоного Корпусу, майбутнього Червоного Війська-Армії Української Держави-Республіки була саме Українська Повстанська Армія. Після зради верховних радянських отаманів і масових репресій проти простого люду і червоного вояцтва вільної України у 1920-1930х рр. частина червоного вояцтва у 1930-1940х рр. перебралася на західну Україну окуповану Польшею і долучилася до створення Української Повстанської Армії, показавши цим і зрадливим отаманам Червоного Війська та Сполучених Радянських Держав і всьому світові і своїм братам-українцям, що діло боротьби за правду, свободу і соборне народовладдя людей вільної України продовжує жити і перемагати під самими різними гаслами і прапорами. Слава Україні! Героям слава!

Ось як про історію червоного козацтва вільної України пише А.Мартинов у книзі, яку потім довгі роки було неможливо ніде дістати і яка лише недавно з'явилась в інтернеті:

"катились над Украиной кошмары расстрелов, военно-полевых судов, поголовной порки. Крестьяне подымались против угнетателей и вели с ними партизанскую борьбу. При таких условиях необходимо было только ввести это массовое движение в правильное русло, наладить твердое руководство им. Такую задачу и выполнял Повстанческий Штаб. Во всех наиболее крупных центрах движения им организовывались подпольные революционные комитеты. Эти комитеты осмысливали все партизанское движение, давали ему нужное направление, указывали наиболее важные пункты, которые необходимо было занять. Внутри страны действовали отряды Шмидта, Кропивянского (поднявшего восстание на Черниговщине), Гребенко (в Таращанском уезде) и ряд других. Гигантская работа по организации и подготовке восстания, выполненная Повстанческим Штабом, положила основание Украинской Повстанческой Армии, освободившей Украину от господства петлюровских и гетманских атаманов". (Мартынов А. Червонное казачество 1918-1923. "Путь просвещения". 1923 г. 304 с.)

[ред.] Книги про червоне козацтво вільної України

[ред.] Червоні козаки, їх родичі та нащадки: правда і благодать червоного козацтва

Червоні козаки 1917-1923 рр., їх родичі і нащадки і в подальшому не раз приймали участь у боротьбі за правду, свободу і соборне народовладдя, за вільну Україну і святу Русь, за Царство Сонця Правди на землях Київської Русі-України і по всьому світу у 1918-2014 рр. Їх можна знайти і серед воїнів Робоче-Християнського Червоного Війська у часи Великої Вітчизняної Війни з єврофашизмом 1930-1950х рр. і серед воїнів Української Повстанської Армії у часи їх боротьби за вільну Україну і Правду Божу, 1940-1990х рр. і серед дисидентів та репресованих 1930-1980х рр. і серед простих і видатних українських громадян сучасності. Не є винятком і такі шановані багатьма люди вільної України як дід Петро Дивинський і дядько Фрипулья, царство їм небесне.

[ред.] Висновок

Явище червоного козацтва вільної України досить неоднозначне і непросте. Серед людей, які називали себе червоними козаками і під червоними прапорами Сонця Правди, Сонця Красного, Бога-Спасителя боролись за правду, свободу і соборне народовладдя у 1917-2014 рр. були і є різні і дуже різні люди. Хай кожен складе власну думку про цих людей і їх вчинки. Бог-Спаситель їм суддя.

Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Братні проекти
Інструменти