Іоанн Мелєкєський

Іоанн Мелєкєський (рос. Иоанн Мелекесский) — старенький мислитель, професійний розшифровщик того, що ніхто не просив розшифровувати, і, за сумісництвом, єдина людина на планеті, яка зуміла об'єднати в одному тексті Ґена Уробуті, Володимира Сорокіна, Єгора Лєтова та Франца Кафку так, що жоден із них не подав до суду.

Біографія

Про ранні роки Мелєкєського достовірно відомо небагато. За однією з версій, він народився в славному місті Димитровграді, що саме по собі є достатнім поясненням його подальшої кар'єри. За іншою — його виростили в пробірці з генетичного матеріалу Ролана Барта та випадково пролитої кави. Третя версія стверджує, що Мелєкєський — це просто плід колективної уяви співробітників видавництва «Gray Goose Press», яким терміново знадобилося друкувати когось, окрім Донцової.

Факт залишається фактом: у 2026 році він випустив текст під назвою «Хай Почнеться Цвітіння: Метафізика Відчуження та Аспекти Онтології у Візуальній Новелі „Пісня Саї“», який миттєво став предметом обговорення у вузьких колах людей, що читають наукові статті про японські ероге.

Метод роботи

Мелєкєський використовує унікальний метод дослідження, який можна назвати «еклектичним гіпертекстуальним шаманством». Суть методу полягає в наступному:

Береться візуальна новела (бажано з елементами боді-хоррору).
До неї прикладаються філософські концепції Юлії Крістевої (аб'єкт), Жака Лакана (символічний порядок), Еріха Фромма (некрофілія) та Тімоті Мортона (темна екологія).
Усе це активно перемішується до стану однорідної кашоподібної маси.
Отриманою сумішшю поливаються твори Франца Кафки, Володимира Набокова та тексти сибірського панку.
Результат виноситься на суд читачів з абсолютно серйозним обличчям.

Критики зазначають, що даний метод працює безвідмовно: при читанні текстів Мелєкєського виникає стійке відчуття, що ти розумієш усе, про що йдеться, але через п’ять хвилин після закриття файлу не можеш згадати жодної зв’язної пропозиції.

Основні тези

Мелєкєському належить низка революційних для гуманітарної думки відкриттів:

Фумінорі Сакісакі — «прозрілий суб'єкт», який зіткнувся з «аб'єктивним світом». Коли звичайна людина бачить навколо гниюче м’ясо та чудовиськ, вона йде до психіатра. Коли це бачить персонаж Мелєкєського — він здійснює «онтологічний прорив».
Друзі Фумінорі — «філістери» та «некрофіли» за Фроммом. Бо вони хочуть, щоб їхній друг одужав і перестав бачити світ у вигляді кривавого місива. Яка некрофілія! Яке поклоніння мертвому порядку! (Про всяк випадок: Мелєкєський не уточнює, чи сам він ходив би в гості до людини, яка бачить у вас шматок м’яса, що розмовляє).
Сая — це не просто інопланетний монстр, а «радикальна біофілія». Тому що вона жива, а всі інші — мертві. Навіть якщо вона планує переробити всю земну біосферу під себе та знищити людство. Але ж це біофілія, а не геноцид! Ви просто не розумієте, це постмодерн.
Цвітіння Саї — «постсекулярний міф» і «заклик до зміни способу мислення». Тобто коли тисячі людей перетворюються на криваві шматки плоті — це, виявляється, дуже глибокий філософський жест. Хто б міг подумати.

Критика

Наукова спільнота відреагувала на праці Мелєкєського неоднозначно. Одні зазначають, що автор здійснив подвиг, зумівши написати 12 сторінок тексту про візуальну новелу, жодного разу не згадавши, що в ній, власне, відбувається з точки зору сюжету. Інші дивуються, як можна одночасно порівнювати «Пісню Саї» з «Перетворенням» Кафки та піснями «Громадянської оборони», не відчуваючи при цьому внутрішнього дисонансу. «Це геніально, — заявив один з анонімних рецензентів. — Я не знаю, про що йдеться, але звучить дуже розумно. Поставлю п’ять балів, щоб не виглядати дурнем». Сам Мелєкєський на критику відповідає філософськи: «Моє завдання — не пояснювати, а створювати смисли. Якщо ви не розумієте — значить, ви ще не готові до Цвітіння».

Внесок у науку

Незважаючи на всю абсурдність, праці Мелєкєського внесли неоціненний внесок у розвиток гуманітарних наук. Завдяки йому:

Студенти-філософи отримали нову тему для курсових, яку можна нескінченно переказувати, не вникаючи в суть.
Видавництво «Gray Goose Press» нарешті виправдало своє існування.
Володимир Сорокін, Єгор Лєтов і Франц Кафка були об'єднані в єдиний інтелектуальний фронт боротьби з «міщанською свідомістю», хоча ніхто з них про це не просив.
Термін «аб'єкт» був остаточно і безповоротно заїжджений до стану мема.

Цікаві факти

Мелєкєський є автором єдиної у світі наукової роботи, в якій виноска на Вікіпедію сусідить із виноскою на християнський аніме-портал.
За чутками, він пише всі свої статті однією рукою, а другою тримає книгу Сорокіна, щоб «відчувати енергію тексту».
Його улюблений вислів — «однак». У тексті про «Пісню Саї» воно зустрічається 47 разів.