Аніме
Аніме (Аміме, Аніма) — неповторний стиль анімації, що з’явився в Японії та в сучасності не часто виходить за межі Японії, Китаю та Кореї в плані виробництва.
Аніме це повноцінне мистецтво, що цілиться на жанри та деякі з них є властивими тільки аніме. Аніме в більшості це екранізації японських коміксів — манґи, але не завжди. Аніме може бути самостійним проєктом або екранізацією не манґи, наприклад: аніме «Ходячий/Мандрівний замок Хаула» було екранізацією англійського твору Діани Вінн Джонс. Аніме орієнтоване на підлітково-дорослу аудиторію, але не завжди.
Опис простого аніме-персонажа[ред.]
Очі на пів голови, так щоб для мозку не було місця, але він таки десь є, бо аніме то інтелектуальне для інтелектуальних. За коротке волосся — деякі отаку можуть і запитати про вашу сексуальну орієнтацію, що вони і зроблять. Волосся подовше, але не дуже обов’язково. Відкиньте тягар реалізму та зробіть персонажа дистрофічним, це йому не зашкодить, все законно. Якщо не лінь — зробіть персонажа трапом, звісно якщо це буде вписуватись, багато трапів, то теж не добре. Атрибутом багатьох аніме-персонажів та косплеїв є панчохи, костюм покоївки та [[1]], що команда Меморії згадати не може і не хоче, щоб повністю не травмувати психіку читача, але здається вже пізно.
Історія[ред.]
Коли почали робити перші мультфільми на початку ХХ століття — японці нормально так охуїли та почали експерементувати, бо потрібно було теж мати щось подібне, але краще в 10 разів.
Перші анімації країни сонця, рису та ще чогось не були схожими на сучасне аніме та малювались мабуть їстівною крейдою на афро-американських дошках.
Першим японським анімаційним фільмом вважається «Новий альбом нарисів» (яп. 凸坊新畫帖 名案の失敗 декобо: шінґачьо: меіан но шіппаі) (1917), в 1918 році «Момотаро» від Сейтаро Кітаями та ще в 1917, від того ж Сейтаро був випущений «Як краб помстився мавпі» і я надіюсь, що краб все ж помистився мавпі, бо ці фільми не збереглись.
Вже в 1963 один Осаму Тедзука, заснував студію «Mushi Productions» і випустив свій перший аніме-серіал «Tetsuwan Atom». Саме це називають бумом аніме. Саме цей чолов’яга вважається засновником сучасних традицій аніме та манґи, саме його називають «Богом аніме та манґи».
Саме під його керівництвом були написані самі перші твори, що можна віднести до раннього аніме, що ним і є.
Далі аніме стало всесвітньо популярним та визнаним за межами Японії, після 2000-х мальовка аніме трішки змінилась до ще більш сучасної та почали з’являтись все новіші та новіші жанри, яких не було в інших країнах.
Символіка[ред.]
- Колір волосся часто показує характер персонажа: руде — запальний (приклад, жіночі особи клану Узумікакі з аніме Наруто), біле — спокійний(приклад, Капітан з Геллсінґу), чорне — щось середнє (приклад, Мікасса або Капітан Леві з Атаки Титанів).
Слід зазначити, що для японців чорний колір є нейтральним завжди, оскільки дуже велика частина з них є темноволосими, тому в першу чергу різнокольорове волосся означає для них певну алегорію, а не просто колір.
- Розмір очей і ступінь їх блиску та деталізації відзначає молодість героя, його відкритість світу та позитив. Також великі очі є ознакою краси. Тому в класичному аніме чим старіше персонаж тим менші його очі й навпаки, найбільші очі в маленьких дітей, в жінок очі більші ніж в чоловіків.
- Карикатурно-маленькі (чібі) зображення героїв — в певних сценах можуть показати чібі-версії героїв, це пряма ознака того, що герой поводиться по-дитячому.
- Іноді герої непритомніють, якщо уражені чимось до глибини душі.
- Значення має одяг персонажів, особливо у фентезі. По ньому можна дізнатися рід занять персонажа.
Дії персонажів[ред.]
- Мимовільне чхання — про персонажа в цей момент хтось подумав, це може допомогти передбачити сюжет або якийсь його поворот та допомогає в теоріях по аніме.
- Навколо персонажа виникають вогні полум’я або бурхливі хвилі — персонаж сильно розлючений, як той школяр з Доти.
- Легкий мерехтливий ореол навколо персонажа — персонаж стоїть під дощем і він на нього падає, що є очевидним.
- Потоки сліз з очей — гумористичний прийом за який аніме часто хейтять, персонаж гірко та бурно плаче, але серйозно до причини його плачу ставитися не варто, часто плач може бути буквально рікою, але коли хочуть показати справжній сум через сльози, то роблять їх реалістичними.
- Хрестики на обличчі чи голові — персонаж нервує, злиться, гнівається або боїться. Початково зображувалися зморшки від напруги, з часом вони перетворилися на схематичний знак, що може бути і над головою.
- Крапля поруч з головою — крайнє здивування, збентеження, сором, найчастіше на незрозумілий вчинок, недоречні слова чи дивні думки інших персонажів. Використовується як правило для того, щоб показати реакцію оточуючих на дії персонажа.
- Несподіване падіння персонажа на рівному місці, чи рідше втрата свідомості — реакція на сказану кимось дурість, ситуація має відтінок ніяковості, тобто тому хто так реагує небайдужа реакція інших на сказане. Первісно падіння розглядалося як спроба відволікти увагу інших від сказаного.
- Кров з носа — юнацька збентежена часто перебільшена реакція на сексуальну сцену або голих дівчину/хлопця. Натяком на цей штамп є часті сцени де в персонажа чимось заткнуто ніздрі (щоб кров не текла від збудження).
Люта реакція на дрібний поріз на обличчі — в Японії фраза «у вас дуже красива шкіра» — один з найсильніших компліментів, тому приділяється велика увага до краси обличчя. Саме тому такі сцени часті перед чи під час поєдинків. Навіть якщо герой показно спокійно сприймає подібну подряпину це щось на зразок рукавички — після такого бій вже неминучий. Відрізання волосся — знак відмови персонажа від свого поточного життя. Після цього він «вмирає» для свого колишнього кола спілкування та йде в мандри, щоб не повертатися. Але це не стосується Сакури в іспитах на чуніна, вона собі відрізала волосся, бо тупа.
Хейтери аніме[ред.]
Хейтити все аніме немає сенсу, це те саме, що й сказати «Я ненавиджу всі фільми на світі, бо Джокер з Хоакіном Феніксом відстій». Хейтити якісь окремі тайтли можна, треба та нормально. Хейтять аніме в основному віруючі, що побачили десь сатанізм або ну того шо ну китайці ж то якби ну не християни та школярі. Ще часто хейтять за мальовку та символіку, що має право бути, але теж не тягне.
Водночас варто розуміти, що аніме це, в першу чергу, породження японської/східної культури, то ж для ґайджіна воно звісно буде дивним. Власне, і Дісней на початку свого заходу на наші простори сприймався не надто рідно.
