Желєзний Лазар
Желєзний Лазар - одне з імен Лазара Мусійовича Кагановича у київському і українському фольклорі (УСРР, УРСР) 20 ст. Відоме також як ім’я Желєзний Каган і поняття «Люди Желєзного Лазаря» під яким мали на увазі як партійних комуністів Старого Києва і Соціалістичної України так і близьке оточення Л.М.К., родичів, друзів і земляків, в переважній більшості з представників народу Ізраїля, хоч людей змішаного походження і українців серед прихильників Л.М.К. коли він був «на вершині» теж вистачало.
Спогади київлян[ред.]
Тема Желєзного Лазаря традиційно в Києві часів Соціалістичної України вважалась небезпечною, а отже табуйованою. Про свої зв’язки чи навпаки негативне ставлення до партійних діячів старались мовчати. Разом з тим траплятись випадки («находила коса на камінь») коли це робити не вдавалось. Один з прикладів ситуацій такого типу - «наїзд» «Людей Желєзного Лазаря» на київлянку С.А.Невірівську, педагогиню в одній з шкіл Нового Києва в 1950х-1960х, матір Г.Г.Роде і І.Г.Роде, внаслідок чого вона ймовірно й отримала своє прізвисько Желєзна Софа, яке стало частиною історії не лише Родини Роде-Род(иних) але й увійшло до фольклору Сучасного Києва 21 ст.