Острови Блаженних
Острови Блаженних - одне з імен Островів на Далекому Заході Святої Троєщини. Часом ототожнюються з Великою Британією і Ірландією.
Замітки[ред.]
Острови блаженних, або Щасливі острови (грец. Νήσοι των Μακάρων, або грец. Μακάρων Νῆσοι, лат. Insulae Fortunatae) — міфічні острови, сакральна заморська країна, що знаходиться посеред океану десь на краю світу або й навіть в позатойбічному світі. Один із символів раю в міфології різних народів. З міфів цей образ перейшов у літературу і філософію, зробивши великий вплив на розвиток європейської утопічної думки (див. Утопія).
У давньогрецьких міфах Острови блаженних (Елісій) — країна на крайньому заході, де знаходять вічний притулок люди, що отримали від богів безсмертя, або ті зі смертних, чиє життя судді потойбіччя (Мінос, Еак і Радамант) визнали праведною. У деяких варіантах міфу притулок на Островах блаженних отримують ті душі, які вже тричі пройшли земне втілення.
15 листопада 1344 року Папа Римський Климент VI видав буллу Tuae devotionis sinceritas, яка дарувала нещодавно досліджені європейцями Канарські острови у вічне володіння французько-кастильському аристократу Луї де Ла Серда та його спадкоємцям, надавши йому суверенний титул «Prince de Fortunie» (Князь Блаженних островів) з супутніми правами карбувати монети та іншими королівськими привілеями[7]. Натомість Серда пообіцяв навернути тубільців і виплачувати папству щорічну данину в 400 золотих флоринів, яку потрібно сплачувати щорічно на свято Святих Петра і Павла (29 червня)[8]. Одинадцять островів цитувалися в буллі під стародавніми (і фантастичними) назвами, даними Плінієм: Canaria, Ningaria, Plumaria, Capraria, Junonia, Embronea, Atlantica, Hesperida, Cernae, Gorgona та Galeta[9]. Після отримання корони та скіпетра з рук папи, по вулицях Авіньйона була відправлена кавалькада з оголошенням Луї де Ла Серда новопризначеним правителем островів[10][11]. Луї де ла Серда швидко отримав популярну назву Infante de la Fortuna.