Оротандр/Квітневий реванш

Матеріал з Файна Меморії
Версія від 09:12, 23 жовтня 2024, створена Франкотик (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тут знаходиться версія статті з Драматики, переписана (за допомогою банхамера) Орангутандром без можливості оскарження анонімусом. Хай буде:

Файл:Пердовичхуй.png
Приклад "народного" самофорсу.

Кропивацький квітневий реванш - тижневий самофорс Олега Петровича на /k/ Кропивача наприкінці квітня 2021 року. Згенерував тони постів в згаданому розділі. Цікавий видами тактичних підходів форсера до спроб маніпуляції суспільною думкою. Також цікавий контентом, який Петрович сам і створив. Що скажеш, абсолютно їбанутий довбойоб з ніхуйовими талантами.

Сам форсер планував запилити статтю з якоюсь пафосною назвою на кшталт "Квітневий реванш", "Весняний путч", "Велика звільняюча всезагальна безосібна народна війна за реставрацію його величності Олега Петровича" тощо. Мріям збутися не судилося, тому "квітневий реванш" вийшов іронічним терміном, прям як русская вєсна, а ніякого реваншу і не було.

Причини

Файл:1619078045.768517-.jpg
Петрович посилає опонента. Ці самі слова йому було потім скопійовано.

Хтось посмів критикувати дописувача Драматики Олега Петровича. Дописувач був активний і намагався робити багато, дещо відверто невдало. Основні позиції критики були такі:

  • Прибирання відсилок до української культури з навігаційних шаблонів та плашок.
  • Придирання до статей інших на теми мало цікаві самому Олегу Петровичу.
  • Небажання сприймати критику і керуватися здоровим глуздом. Ідеалізм Петровича.

Врешті-решт Петрович почав посилати нахуй "недіяльних" опонентів, в результаті чого користувач Хуйко просто скопіював це послання самому Петровичу і виходить послав нахуй його. Такі ось дитячі розбірочки.

Драматичний відхід

Файл:Передбачення.png
Той самий передбачення-трід

І все було би нічого, але замість вирішувати проблеми, навчитися слухати і говорити з іншими, Петрович застосував тактику, яка пост-фактум отримала назву Драматичний відхід. А саме він демонстративно покинув Драматику, написавши, що образився і йде. Насправді він почав щоденно виписувати в /k/ надумані претензії до кожнісінького редагування Хуйка.

Від того часу Драматичний реванш - застосування комбінованої тактики драматичного відходу та регулярного анонімного засирання твоїх опонентів на борді. В хід ідуть як снайперські засідки в обговореннях конкретних питань енциклопедії, де можна вставити інфу про те, як при тобі було краще, і як опонент робить гірше. Так і килимові бомбардування тредів описами кожного редагування опонента.

Так тривало кілька днів, поки анони не почали його питати, чи все добре з головою. Він почав активно крити всіх масованим семенством і матом. Йому почали відповідати, що розуміють, що це він. І навіть вангувати, що він збирається робити, а саме:

  • Накидати лайна на опонентів, вдати масове обурення
  • Написати з цього статтю з пафосною назвою про нібито подію в УБК
  • Повернутися на Драматику на особливих правах як підтриманий народом несправедливо гонимий мученик за істину.

І оскільки анони потрапили в яблучко, то почалося...

Самофорс

Після одного з ванготредів Петровичу бомбануло настільки, що від простого перелічування редагувань Хуйка, він перейшов до активного форсу, спілкування з собою та заповнення всього супутньою інформацією. Дійшло до абсурду, коли за день було 500 постів лише на дошці /к/.

Приблизно за тиждень цей цирк настільки заїбав адмінів, що вони кинули горешколяра в бан, і написали, і весь цей форс на сотні постів в день РАПТОВО припинився.

Вірші

Звернімо ще раз увагу, що це все написано Петровичем. Ліл.

Лежить Петрович у могилі
Схилили голову усі
То ж вже не буде тої сили
І у дописуванні краси

Він постарів, і ледь охляв
Прийняв на себе травлі удав
Холодним поглядом і люттю
Від Маратів Драму захищав

Писав статті він популярні
Ходив на диспут в Кропивач
Робив він плашки дуже гарні
Він був нівроку так хуяч

Та Хуйко й підступ Кропиванця
- се були два брати-засранця
Травили його, не дали
Системи паросткам цвісти

І розбудову придушили
Лежать каркаси простоділ
І знає нуб і старожили
Що Хуйко- кончєний дебіл
Вогнищем піксельних баталій
Історії глухих кутків
Він сам обрав свій шлях фатальний
Контроверсивний й поготів

В колаборації з франківцем
Портали дружньо мурував
Шаблони зацвіли барвінцем
Читач про якість™️ там пізнав

Солідні дописи складавши
І матеріали на додачу
Він критику важку прийнявши
Давав і кривдникам він здачу

Не втримало старече серце
Гримить кривавий метроном
Випили крові в нім цеберце
Травили модера гуртом

Потоком жовчі і облуди
Стараннями кількох панів
Не доля вмерти від простуди
А доля вмерти від ножів

Щосили встромлених у спину
А ось настала кари мить
-Чекай реаваншу, сучий сину!
Рана у спині не болить

Реваншу хмара обступила
Розбіглись провокатори
Аналу окупацій сила
Горланять агітатори
-Олег, команду!
Загули ряди безосних військ
На Драму маршем вже пішли
Доносить злості пирск

Сталевим кроком - повернем
Ми лідера сучасності
Випалювать будем вогнем
Всі дописи учасників

Реванш чекати - нема сил
Коли ж бо повернеться
Той, що піднявся із могил
Тріпоче юне серце

Олегочоле військо йде
На Драму повертає
Віта його старе й мале
І Хуйка слід простигає

Вернися, гетьмане, на січ
Прийми до своїх ніг
Бо ж пам‘ятаєм булу міць
Тепер- гівна барліг

Та не встає Петрович із труни
Цвяхами заколотили
На Драмі повно сарани
Травить не має сили

В останню путь він кличе нас
В предсмертному угарі
Петровича заряд погас
Що з нами буде далі?
Удінський й Оротандр тут,
Франкотик мовчазний
Кавінського сини ростуть
МіскоГе почасти

Ховають старого пердуна
Земелькой засипають
Не чути Драми двигуна
Вже й срачі не лунають

Драматика цвіллю пішла
Мовчать старі статті
Вже й зорька першая взійшла
Вже час нам всім іти

Лиш тихо, нишком, уночі
Доносить вовчий вий
Тихо! Тихіше! Помовчи!
Нас кличе хтось до дій?

А ні! Шкода, та не реванш
Тяжке розчарування
Стихає похоронний марш
Розходиться зібрання

-Налилий по двісті! Не жалій!
Щоб соромно не було
Про окупацію й не мрій
Та весело ж як було!

Лиш стогін й плач луна з-за стін
То плаче Хуйко гірко
Копає руцями він тлін
Здира відмерлу шкірку

«Атас! Петрович- підарас!
Він штопаний невдаха!
Розвели форсики, дурні
Чека на вас Глеваха!»

І плача, плаче і сміється
Що вдало дерти труп вдається
Кістки койоти розтягли
І Хрест мов похиливсь здається.

Вже вдосталь тіло розірвавши
Кишки вдягнувши, немов шарф
Язик засунувши під пахву
Не вистачає крові барв?

Заплакав Хуйко, зажуривсь
І кликати почав
Того, із ким відважно бивсь
Кого він розіп‘яв

«Вернись, Петрович, як колись
Й тепер заживемо
Я сподіваюсь, ти змінивсь
Ти злото - не гівно!»

Мовчать залишки жиру й м‘яз
Колише плашки спам
Головної збивсь дороговказ
Відсутній спільний план

Очі петровича ворони
З собою в гнізда розтягли
На залишки його корони
Тепер всідаються орли

-Нема Петровича, сконав
-Хто-хто? -Та був мужик
Він встиг зробити стільки справ
Від них лишився пшик.

Галерея

Після форсу

Петрович ще покопротивлявся. Іноді дописує якусь чергову ображену хуйню, але наче не вийобується.

Попри те, що план драматичного відходу було розгадано олдфагами (таке колись робив Недойоб), Петрович не зупинився і не повернувся на Драматику. А його ніхто й не вигнаняв, не банив і ніхто не проти, аби він тут був. Навіщо все так ускладнювати не знає ніхто.

Хто блядь такий цей Хуйко?

Якийсь невідомий хуй, який насмілився опонувати Петровичу на Драматиці. На момент форсу він нічого не встиг зробити, що робить його хейт петровичем абсолютно абсурдним і висмоктаним з пальця.

Тим не менш за час від початку і кінця форсу, він уже встиг організувати категорію статей про суспільство та написати статті про кілька українських мемосфер, за що йому величезна повага від безосібного.

Петровича він ніколи не хейтив і навіть виступав за його повернення. А форс його обумовлено лише тим, що Петрович вхопив позиційку.

Посилання

Архів першої нитки: https://archive.fo/7VsJY

Шаблон:Кропивач